Синдром Аспергера

Поняття "синдром Аспергера" ввела психіатр Лорна Уінг. Вона назвала такого роду розлади в честь психіатра Ганса Аспергера, який займався з дітьми, що страждають ними. 

Поки що немає точного думки щодо того, як називати дані прояви: синдромом або розладом. Були пропозиції перейменувати синдром Аспергера в хвороби аутистичного спектру, яка повинна поділятися на ступеня тяжкості. Однак синдром Аспергера, хоча і має загальні характеристики з аутизмом, однак, у багатьох моментах в корені від нього відрізняється. 

Причини

Точні причини невідомі, проте, вважається, що вони схожі з причинами, за якими виникають інші розлади аутистичного спектру. Чимала роль відводиться спадковості, оскільки відомі випадки, коли відразу кілька членів родини мають синдром Аспергера в різних ступенях вираженості. 

Також вважають, що на даний синдром можуть вплинути біологічні і шкідливі фактори, які впливали на жінку на ранніх стадіях її вагітності. Крім того, вважається, що грає роль дію чинників навколишнього середовища після народження малюка в перші місяці його життя, проте, дана теорія науково не доведена. 

Симптоми

Даний синдром — це приховане аутическое розлад, що означає те, що всякі зовнішні його прояви відсутні. Якщо у дитини Аспергера синдром, ознаки проявляються в трьох аспектах порушень: соціальна комунікація, соціальна взаємодія та соціальна уява. Не викликає сумніву те, що діти, які страждають синдромом Аспергера, сильно відрізняються від інших дітей.Рано чи пізно і сама дитина помітить, що він дещо не такий, як інші діти. При такій проблемі, як синдром Аспергера, симптоми не виражаються в зовнішньому вигляді, вони лежать набагато глибше і стають помітними при спостереженні за поведінкою людини. 

Соціальне спілкування або комунікація:

• перш за все, це проявляється в складнощах розуміння жестів, інтонацій, міміки. Синдром Аспергера у дітей призводить до того, що вони абсолютно не розрізняють емоційні відтінки мови і не вміють користуватися ними самостійно. На вигляд дитина виглядає байдужим і беземоційним, це стає проблемою в процесі придбання друзів. Часто такі діти буквально розуміють значення всіх фраз і не мають почуття гумору. Вони можуть не розуміти і не приймати соціальні закони, які не є голосними. За таких причин їм важко коштувати кар'єру і взаємини в соціумі, так як часто вони не розуміють оточуючих, а оточуючі не розуміють їх. 

Соціальна взаємодія яке співробітництво:

• людям з таким синдромом вкрай важко створювати і підтримувати дружні стосунки. Люди з синдромом Аспергера можуть не розуміти загальнолюдських цінностей, можуть проявляти не тактовність і не коректність, що відштовхує від них інших людей. Часто такі люди сильно ображають навколишніх, самі того не усвідомлюючи. Вони не розуміють жартів, можуть не розуміти, що правильно, а що ні. Можуть говорити все, що думають, не розуміючи, допустимо це чи ні. Звичайно, це не кращим чином впливає на їхні стосунки з оточуючими.

Соціальне уяву:

• досить часто страждають синдромом Аспергера відрізняються багатою фантазією і уявою. З них можуть вирости знамениті письменники, вчені, музиканти. Єдина їх відмінність від інших людей полягає в тому, що вони навряд чи можуть уявити і передбачити інші варіанти закінчення. Вони досить погано розуміють думки інших людей, якщо ті відрізняються від їх власного. Також їм важко розуміти почуття, думки і інтонації інших людей, оскільки невербальні засоби вираження думок для них є наукою незбагненною. Страждаючі синдромом Аспергера не можуть грати в творчі рольові ігри, оскільки їм важко представляти себе в образі або ролі іншої особистості. А ось в тих заняттях, де потрібна логіка і чітка послідовність думки, вони можуть проявити себе досить добре.

Діагностика

Синдром Аспергера діагностується у віці 4-11 років. При цьому, чим раніше він був діагностований, тим менш болісно його переносить і сама дитина, і його сім'я. При такій проблемі, як синдром Аспергера, діагностика повинна проводитися групою фахівців різних областей. Аналізуються розумові здібності і соціальні навички дитини, проводиться бесіда з ним самим і батьками. 

Лікування

Корекція і спостереження людей, які страждають даними синдромом, проводиться лікарем-психіатром. Він може визначити тактику лікування і необхідні методи терапії в кожній слушній нагоді. Часто з лікувальною метою використовуються різні тести і тренінги, які допомагають адаптувати людини до життя в соціумі. 

Характер психотерапії в цьому випадку – педагогічно-психологічний, що дозволяє людям, що страждають синдромом Аспергера, змиритися зі своїм діагнозом, навчитися жити з ним, усунути страх і тривогу, завести повноцінну сім'ю. 

У даному випадку лікування синдрому Аспергера медикаментами практично не використовується, так як вони можуть спровокувати сильні побічні ефекти і призначаються тільки тоді, коли синдром супроводжується додатковими захворюваннями, такими як депресія і невроз. 

Прогноз

При синдромі Аспергера прогноз є сприятливим або відносно сприятливим. Залежить він від того, коли був поставлений діагноз і вжито необхідних заходів. Буває так, що синдром Аспергера у дорослих проявляється сам по собі. Близько п'ятої частини людей у ​​міру дорослішання самі позбавляються цього діагнозу. Також в історії відомі випадки, коли люди, у яких був діагностований аутизм - синдром Аспергера, ставали геніальними вченими, знаменитими математиками і навіть отримували Нобелівську премію.