Трансгендерність у дітей: що робити та коли звертатися до лікаря?
Що таке стать і гендер, у чому різниця між ними, як формується гендерна ідентичність у дітей — у новому випуску «Розмова з лікарем» розповідає дитячий психіатр Анастасія Бабляк.
Вона пояснює, як відрізнити тимчасову цікавість від справжньої ідентичності та коли варто звертатися до психолога чи психотерапевта.
Стать і гендер: у чому різниця
Перш за все, важливо розуміти, що стать і гендер — це не одне й те саме.
«Стать визначається зовнішніми статевими ознаками, набором хромосом і гормонів. Це те, що ми бачимо при народженні. А гендер — це те, як людина себе почуває і ким себе ідентифікує», — пояснює лікар.
Тобто дитина може народитися дівчинкою, але відчувати себе хлопчиком, і навпаки. Саме це і є гендерна ідентичність — усвідомлення себе як представника певного гендеру.
Як формується гендерна ідентичність у дітей
Перші уявлення про власну стать формуються у віці від двох до чотирьох років.
«У цьому віці діти вже можуть сказати: “Я хлопчик” або “Я дівчинка”. Але при цьому вони ще можуть плутати закінчення в мовленні, і це абсолютно нормально», — зазначає лікар.
Діти досліджують навколишній світ, копіюють поведінку дорослих і часто експериментують із ролями. Тому, якщо хлопчик грається ляльками, а дівчинка — машинками, це не ознака трансгендерності, а частина нормального розвитку.
Коли можна говорити про трансгендерність у дітей
Поняття трансгендери — це люди, чия гендерна ідентичність не збігається з їхньою біологічною статтю. У дитячому віці це проявляється стійко і тривало, а не ситуативно.
«Якщо хлопчик роками просить називати його дівчачим ім’ям, обирає одяг і поведінку, характерну для дівчат, тоді ми можемо припускати, що йдеться про трансгендерну ідентичність», — пояснює психіатр.
Натомість короткочасні експерименти у 2–5 років не свідчать про трансгендерність. Діти в цьому віці лише пробують себе у різних соціальних ролях — і це абсолютно нормально.
Типи гендерної ідентичності
Щоб краще зрозуміти, як люди стають трансгендерами або ідентифікують себе поза звичними уявленнями, лікар пояснює основні терміни:
- Цисгендерна людина — коли стать при народженні збігається з гендерною ідентичністю (наприклад, народилась дівчинкою і відчуває себе жінкою).
- Трансгендерна людина — коли гендерна ідентичність не збігається зі статтю при народженні.
- Небінарна особа — коли людина відчуває себе і чоловіком, і жінкою, або між цими поняттями.
- Агендерна особа — коли людина не відчуває себе жодною статтю.
Гендер і сексуальна орієнтація — не одне й те саме
«Гендерна ідентичність — це про те, ким я себе відчуваю. А сексуальна орієнтація — про те, хто мені подобається», — уточнює лікар.
Наприклад, жінка, яка відчуває себе чоловіком, може мати гомо-, гетеро- або бісексуальну орієнтацію — це не взаємозаперечні поняття.
Як відрізнити цікавість від справжньої ідентичності
Підлітковий вік — період пошуку, коли діти можуть експериментувати з образом, одягом, поведінкою чи звертанням до себе.
«Ми дивимося на динаміку. Якщо це тимчасово — воно не закріплюється і проходить. Якщо ж дитина роками відчуває себе по-іншому, це може бути ознакою справжньої гендерної ідентичності», — пояснює Анастасія Бабляк.
Також важливо враховувати соціальне оточення. У нетолерантному середовищі діти-трансгендери часто маскуються і приховують себе через страх неприйняття.
Коли варто звертатися до лікаря
Трансгендерність у дітей — не патологія і не розлад. «Це варіація нормальності», — наголошує лікар.
Звертатися за допомогою варто тоді, коли з’являється гендерна дисфорія — стан, коли людина страждає через неможливість бути собою, відчуває біль, страх осуду, зниження самооцінки.
У таких випадках допомагає дитячий психіатр або психотерапевт, який працює з прийняттям, самооцінкою та внутрішнім конфліктом.
Як підтримати дитину-трансгендера
Підтримка сім’ї — ключ до психологічного добробуту.
«Дитина має знати: її люблять незалежно від того, ким вона себе відчуває», — каже Анастасія Бабляк.
Основні поради для батьків:
- Приймайте дитину такою, якою вона є.
- Не засуджуйте її вибір і самовираження.
- Використовуйте ім’я та займенники, які дитина просить.
- Підтримуйте її в школі й соціумі.
«Любов і прийняття — це головне. Дитина має відчувати, що вона бажана і цінна просто тому, що існує», — підсумовує лікар.
Трансгендерність у дітей — це не хвороба і не привід для страху. Найважливіше — не тиснути, не змушувати дитину “визначатися”, а допомогти їй спокійно досліджувати себе.
Якщо ж дитина страждає від неприйняття чи страху бути собою — тоді час звернутися по допомогу до фахівця.
Детальніше про те, як формуються гендерна ідентичність і трансгендерність у дітей, дивіться у подкасті «Розмова з лікарем».
Що ще почитати:
