Перші кроки дитини — це справжня подія для кожної родини. Але за цим моментом стоїть тривалий процес розвитку.
У новому випуску подкасту «Розмова з лікарем» фізичний терапевт Євген Буньковський з Міжнародного центру реабілітації та нейрофізіології розповідає, коли дитина починає ходити, як зрозуміти, що вона вже готова до цього, і як безпечно їй допомогти.
Ходьба — це завершальний етап фізичного розвитку дитини. За словами фахівця, нормою вважається, якщо малюк починає ходити у віці від 10 до 18 місяців.
«Це вже останній етап розвитку. У нормі дитина починає ходити приблизно з десяти місяців і до півтора року», — пояснює Євген Буньковський.
Іноді батьки намагаються «прискорити» розвиток — водять дитину до спеціалістів або стимулюють рух раніше, ніж організм готовий. Але це може бути небезпечно.
«Я бачив дітей, які починали ходити у шість місяців. Але це не досягнення — це перевантаження для ще не сформованого м'язового корсета й суглобів. У майбутньому можуть бути проблеми з поставою, сколіоз, плоскостопість», — каже лікар.
Крім фізичних ризиків, передчасна стимуляція ходьби може вплинути на нервову систему: дитина стає дратівливою, знервованою, адже її центральна нервова система ще не готова до такого навантаження.
Батьки часто хвилюються: «чому дитина в 1 рік не ходить?». Фізичний терапевт заспокоює — якщо малюк здоровий, активний і проходить інші етапи розвитку, це ще норма.
«У кожного свій темп. Якщо до 15 місяців дитина не ходить, але стоїть біля опори, пересувається за руки — це нормально», — пояснює він.
Однак якщо дитина у 18 місяців не ходить, це вже привід звернутися до спеціаліста для оцінки розвитку й виключення неврологічних або опорно-рухових порушень.

Перед тим як зробити перші самостійні кроки, дитина проходить кілька природних етапів.
«Спочатку малюк стоїть біля опори, потім починає ходити за руки, катати іграшки чи візочки — це все ознаки, що скоро піде», — каже Євген Буньковський.
Основні етапи розвитку ходьби:
«Навіть уміння зупинятися — це окрема навичка. Спочатку діти бігають перебіжками, а потім вчаться контролювати рух», — додає фахівець.
Батьки часто запитують, чи допомагають ходунки або «стрибунці».
«Це двояка історія. З одного боку, дитина розуміє, що може рухатися ногами — це стимулює. Але з іншого, спина ще не тримає добре тіло, тому є ризик падіння. Тож користь і ризики треба зважувати», — пояснює лікар.
Батьки можуть допомогти дитині освоїти ходьбу природно і безпечно.
Поради фізичного терапевта:
«Коли дитина стоїть біля опори, їй можна дати цікаву іграшку трохи далі, щоб вона потягнулася й зробила крок. Але ніякого форсування», — радить Євген.
«Ні, вдома краще ходити босоніж. А на вулиці — по траві, піску, спеціальних сенсорних килимках. Це допомагає формувати стопу і зміцнювати м’язи ніг», — пояснює фахівець.
Він наголошує: вальгусна стопа (завал усередину) до трьох років — це норма. Не потрібно купувати ортопедичне взуття чи устілки без призначення лікаря.
Іноді батьки не помічають проблем, але дитина може сигналізувати, що їй важко ходити.
Тривожні симптоми:
«Якщо дитина стомлюється, падає або не тримає рівновагу — це привід звернутися до фізичного терапевта. Іноді достатньо кількох вправ на баланс, щоб скоригувати розвиток», — пояснює Буньковський.
Коли дитина довго не ходить, спеціаліст може призначити масаж або вправи на рівновагу.
«На балансирі активуються м’язи, які відповідають за стабільність. Так ми можемо швидко допомогти дитині відчути контроль над тілом», — каже експерт.
Але будь-які вправи мають проводитися лише після огляду лікаря.
Перші кроки — це не просто радісний момент, а результат тривалого розвитку і дозрівання нервової системи, м’язів і координації.
«Якщо все відбувається природно — просто спостерігайте, підтримуйте і дайте дитині час. Але якщо бачите, що дитина 18 місяців не ходить — краще звернутись до фахівця», — радить Євген Буньковський.
Більше порад про розвиток малюка, масаж і фізіологічні норми слухайте у подкасті “Розмова з лікарем”.