Лимфаденит

Основною причиною розвитку запальних процесів лімфатичних вузлів вважається проникнення в організм здорової людини хвороботворних мікроорганізмів. Поширення бактерій і вірусів відбувається шляхом поширення крові і лімфи по організму. Початок запальних процесів відбувається через осідання мікроорганізмів на вузлах лімфатичної системи. Іншими словами, причиною розвитку лімфаденіту є розвиток інших захворювань інфекційного характеру.

У деяких випадках поняття лімфаденіту і лімфаденопатії можуть плутатися з причини їх схожого звучання. Однак захворюванням є виключно лімфаденіт. Друге поняття має на увазі діагноз попереднього характеру, що позначає запальний процес загального характеру, що виникає в області лімфатичних вузлів, який необхідно уточнювати. Діагноз лімфаденіт ставиться людині виключно по завершенню детального обстеження і здачі необхідних аналізів.

Основні причини

Найчастіше розвиток лімфаденіту відбувається через розвитку інших хвороб. У більшості випадків запальний процес в області лімфатичних вузлів відбувається внаслідок інфекційних хвороботворних процесів, які носять гострий або хронічний характер, наприклад, фурункули, свищі, виразки, гнійники. Загальні захворювання інфекційного характеру стають причиною розвитку лімфаденіту значно рідше.

Симптоми лімфаденіту

У разі інфікування лімфовузла відбувається запалення самого вузла, яке супроводжується збільшенням органу в розмірах. Причиною збільшення вважається скупчення відповідальних за процес запалення клітин в місці проникнення хвороботворного мікроорганізму. Запалення можуть піддаватися як один, так і кілька вузлів, розташованих поруч. У разі ураження регіонарних лімфатичних вузлів пацієнтові діагностують регіонарний лімфаденіт.

Класифікація лімфаденіту

Виходячи з локалізації виникнення запальних процесів, виділяють наступні види захворювання:

Лімфаденіт шийний, що проявляється у вигляді збільшення і запалення лімфатичних вузлів шийної області. Інші прояви – головний біль, підвищена температура, болі при натисканні на лімфовузли. При шийному лімфаденіті, що протікає як гострий лімфаденіт, спостерігається виникнення нагноєнь в запаленій області, супроводжується захворювання порушеним сном, втраченим апетитом, головними болями, набряком шиї сильного ступеня.

Підщелепний лімфаденіт. Первісний прояв цієї форми захворювання – больові відчуття, що виникають при натисканні під щелепою або за вухом. Пізніше лімфаденіт підщелепної форми проявляється у вигляді набряку підщелепної області, формуванням нагноєнь, що провокують зміну відтінку шкіри – від нормального до бордового. У момент виходу гнійних мас спостерігається посиніння шкіри. Також одним із проявів лімфаденіту вважається підвищена температура тіла.

Паховий лімфаденіт – визначається по процесам ущільнення і збільшення лімфатичних вузлів в паху. З розвитком хвороби до симптоматичної картини додаються підвищення температури тіла, відчуття болю під час натискання в нижній частині живота. У разі відсутності адекватного своєчасного лікування запальні процеси можуть охопити найближчі лімфовузли. У сильно запущеній формі запалення вражає все лімфатичні вузли організму.

Лімфаденіт пахових – симптоматична картина даного виду захворювання не відрізняється від інших видів лімфаденіту. Лімфовузли під пахвами збільшуються в розмірах, при натисканні виникають хворобливі відчуття, температура тіла схильна до підвищення. У разі розвитку гнійної форми даного захворювання запалення переходить на інші лімфатичні вузли, поширюючи інфекцію по всьому організму.

Лімфаденіт у дітей розвивається в підщелепної формі, дорослі можуть піддавати дітей лімфаденіту будь-якого з перерахованих видів.

Типи лімфаденіту

Залежно від тривалості, лімфаденіт ділиться на гострий і хронічний.

Гостра форма відрізняється поступовим наростанням симптоматичної картини, яка схильна до плавного загасання при наданні належного лікування.

Хронічна форма захворювання характеризується протіканням, яке триває до декількох років. У більшій частині випадків розвиток хронічного лімфаденіту складається в безпосередньому зв'язку з іншими захворюваннями хронічного характеру протікання, що періодично з'являються.

Збудники інфекції, що призводять до лімфаденіту, надають можливість виділити специфічну і неспецифічну форми захворювання. Неспецифічний лімфаденіт розвивається внаслідок впливу гноєтворних мікробів, наприклад, стафілококів, або токсинів, які виділяються цими бактеріями. Також процес розпаду тканин в місці ураження гнійним процесом може спровокувати появу цього захворювання. 

Специфічна форма розвивається в разі розвитку сифілісу, туберкульозу та інших захворювань.

Гнійна форма будь-якого з видів лімфаденіту небезпечна тим, що запальні процеси переходять на клітковину в області інфікованого вузла, що призводить до набряків, почервоніння тканин і виникнення скупчень гнійних мас в самому вузлі. При розвитку негнійної форми запальні процеси не розвиваються за межами лімфатичного вузла.

Діагностика лімфаденіту

При хронічному перебігу хвороби проводять біопсію ураженого лімфовузла для виключення ризику помилкового діагнозу і не прийняти за онкологію або лейкоз.

Для діагностики гострого неспецифічного лімфаденіту лікаря досить зібрати анамнез пацієнта, оцінити клінічні ознаки.

Щоб виявити специфічний характер необхідно пройти клініко-біологічні дослідження, які призначить лікар.

Методи при лікуванні лімфаденіту

У будь-якому випадку, перед початком прийняття лікувальних заходів необхідно пройти ретельну консультацію, звернувшись до флеболога. Відкладання консультації у зв'язку з думками про можливість самостійного усунення запального процесу призводить до розвитку ускладнень і погіршення стану пацієнта, збільшуючи при цьому ймовірність розвитку гнійної форми захворювання.

Початок запального процесу в лімфатичних вузлах шийної області після перенесення грипу, ангіни та ГРВІ не вимагає медикаментозного лікування. У деяких можливе призначення медичних препаратів, що надають протизапальну дію за рішенням лікаря, що займається лікуванням лімфаденіту. Однак без особливої ​​необхідності медикаменти не призначаються, оскільки в переважній більшості випадків лімфаденопатія проходить без лікарського втручання.

У разі виникнення гнійних мас в області, ураженої запальними процесами, процес лікування набуває медикаментозний характер. Лікуючий доктор призначає групу антибіотиків, які будуть максимально ефективні при тій або іншій формі гнійного лімфаденіту.

Прискорення процесу лікування захворювання можливо за допомогою застосування фізіотерапії. Лікування в домашніх умовах супроводжується використанням мазей, що мають протизапальну дію, комплексів вітамінів, а також медикаментів, в складі яких є великий вміст вітаміну С, потреба в якому зростає при розвитку запального процесу.

Рекомендації при лімфаденіті включають в себе велике споживання пацієнтом рідини, уникнення переохолоджень і знаходження в теплій обстановці. У деяких випадках при неефективності проведеного лікування застосовуються хірургічні заходи, результатом яких є виведення гнійних мас з організму пацієнта шляхом розтину виниклого нагноєння.

У разі гнійного ураження декількох вузлів лімфатичної системи застосовується хірургічний метод видалення гнійної маси методом вставки дренажної трубки в область подчелюстного розрізу.

При паховому лімфаденіті в першу чергу обмежуються фізичні навантаження на організм пацієнта. Також призначається курс прийому антибіотиків, який надає широкомасштабний вплив на уражену інфекцією організм. У разі виникнення гнійних накопичень в області паху застосовуються хірургічні заходи, що включають в себе процеси дренування і розкриття вогнища накопичення гною. Лікується паховий лімфаденіт незалежно від статі пацієнта.

У разі розвитку пахової форми лімфаденіту спочатку проводиться усунення інфекції шляхом прийому антибіотиків. До моменту повного одужання пацієнта застосовується фізіотерапія, спеціальні вправи, які зміцнюють загальний стан організму. Також допустимо застосування холодних компресів. Гнійні маси видаляються хірургічним методом.

Забронювати ліки, що допомагають при лімфаденіті, можна через наш сайт.