Міастенія

Найбільш часто відбувається ураження м'язів повік, поява птозу, який може варіюватися за різними ступенями вираженості протягом доби, також можуть дивуватися жувальні м'язи, порушуватися процес ковтання і змінюватися хода. Для хворих на міастенію шкідливі різні стреси, так як вони викликають збудження нервової системи, а разом з цим задишку і болі в грудях.

Симптоми

При хворобі міастенія симптоми є вираженими. Хворий на дане захворювання скаржиться на стомлюваність, пов'язану з різними групами м'язів, а саме це така слабкість (в кінцівках, шиї, тулубі), яка з'являється і посилюється при повторних рухах, але після того, як людина відпочила, і його м'язи розслабилися – вона може пройти. Через цю особливість симптом і називається не «слабкість», а «стомлюваність», адже даний факт вказує на те, що ця патологія може розвиватися динамічно, а не в присутності з самого початку (до того, як були виконані руху).

У хворих бувають скарги на двоїння в очах, що за медичною термінологією називається – диплопія. Вона виникає через підвищення стомлюваності зовнішніх очних м'язів і може посилюватися, коли руху очей часто повторюються або ж у вечірній час. Крім того, у пацієнта, хворого на міастенію, спостерігаються опущення верхніх повік, що теж з'являється до вечора і виникає через стомлюваності м'яза, яка піднімає верхню повіку. Можлива знижена чіткість зору, що пов'язано з втомою внутрішньої м'язи ока.

Частими є скарги і на утруднене ковтання, що виникає через стомленості м'язів глотки, з чим пов'язана нечіткість вимови слів і гугнявість голосу.

Якщо втомлюється міжреберний м'яз грудної клітки, то у пацієнта порушується процес дихання. Крім цього, можливі патології в функціональності вегетативної нервової системи, яка забезпечує працездатність серця і шлунково-кишкового тракту, внаслідок чого у хворого буде спостерігатися прискорене серцебиття і схильність до рідкого стільця або запорів.

Види

У медицині існують різні форми міастенії, які були визначені в залежності від двох факторів: віку хворого, а також від локалізації хвороби. Так, від першого фактора відбуваються такі форми:

• дитяча міастенія, яка розвивається в дитячому віці. Вона може бути вродженою, коли підвищена м'язова стомлюваність проявляється вже від періоду народження. У цьому випадку дитина буде неохоче брати груди матері, а також такі діти, як правило, малорухливі;
• рання дитяча, коли хвороба розвивається в період раннього дитячого віку (2-5 років);
• юнацька міастенія виникає тоді, коли підліток досягає 12-16 років;
• доросла, коли у хвороби першими ознаками є підвищена м'язова стомлюваність, що починається у віці, коли організм вже сформований.

Залежно від другого чинника, а саме – від локалізації хвороби, коли стомлюваність м'язів проявляється в конкретних місцях м'язових груп, визначають такі види:

• очна міастенія, або офтальмоплегічна – у пацієнта скаргами є двоїння образів в очах, опущене верхню повіку і нечітке зір;
• глоткової-лицьова форма – переважання скарг на неможливість ковтнути при їді, а також утруднення у вимові слів;
• скелетно-м'язова - стомлюваність м'язів найбільш сильно виражена в який-небудь конкретної групи м'язів, наприклад, тільки в ногах або ж в одних руках.

Хвороба міастенія, причини якої криються в аутоімунних процесах, може тривати роками, але іноді бувають ремісії.

Діагностика

Для виявлення причин хвороби, а також для визначення її вигляду, хворого чекає огляд у невролога, який зробить прозеріновий тест – введення прозерину для оцінки сили м'язів. Діагностика міастенії на початковій стадії також може проводитися у терапевта. Він може обмежити фізичні навантаження, інсоляцію і прийом препаратів на основі магнію, антибіотиків і сечогінних для того, щоб запобігти хворобі міастенія, адже можливі ускладнення у вигляді рівномірної стомлюваності всіх груп м'язів, що характерно для ще однієї форми хвороби, іменованої як міастенія генералізована.

Лікування

Люди з діагнозом міастенія, лікування якої проводиться у лікаря-невролога, повинні не затягувати з виявленими симптомами і відразу ж звертатися до лікарні, тому що у хвороби є ускладнення. Так, для того, щоб не виникло інших патологій на тлі даного захворювання, лікарі призначають медикаменти, а саме – препарати на основі калію, які покращують сокращаемость м'язів і проведення нервових імпульсів від нерва до м'яза. Можливий прийом антихолінестеразних препаратів, що пригнічують роботу ферменту антихолінестерази, який руйнує ацетилхолін і накопичується в місці з'єднань нерва з м'язами, внаслідок чого стомлюваність м'язів пригнічується. У більшості випадків терапії міастенії, дані препарати – це основний вид лікування.

Деякі неврологи призначають гормональні препарати для зменшення вираженості аутоімунних процесів проти їх ацетіхолінових рецепторів, і при цьому ще знижують кількість антитіл.

Крім медикаментозного лікування можливі і інші методи. Так, міастенія лікується за допомогою маніпуляції плазмоферезу, суть якої – це очищення крові від антитіл. Для проведення техніки у хворого по черзі беруть кілька порцій з кров'ю, від яких відділяють плазму за допомогою центрифуги, але при цьому зберігають кров'яні клітини. Після проведення цієї процедури в русло кровообігу повертають збережені формені елементи в сукупності з замінниками плазми.

Крім вищеописаної техніки, іноді можливо хірургічне втручання, при якому видаляють тимус (вилочкова залоза). Але дана маніпуляція показана при прогресуючих течіях міастенії, а також при наявності пухлин залози і в тому випадку, коли в процес хвороби залучаються і м'язи глотки, щоб не порушувався акт ковтання.