Келоїдний рубець

Келоїдних рубець – це не до кінця вивчене явище і причини його появи невідомі. Як правило, рани затягуються приблизно протягом року. Завершенням цього процесу є утворення зрілого рубця. Але іноді цей процес загоєння порушується. Келоїдні рубці починають розвиватися вже через 0,5-3 місяці з моменту появи рани і продовжують своє зростання навіть через 6 місяців після отримання травми.

Келоїдних рубець може утворитися в будь-якому місці на тілі людини навіть від самої незначної травми. При цьому характер і розмір самого пошкодження ніяк не пов'язується з імовірністю появи рубця.

Фахівці виділяють чотири стадії розвитку:

• епітелізація, коли місце пошкодження покривається тонким шаром епітелію. В середньому через тиждень плівка епітелію починає грубеть і ущільнюватися, змінюючи колір, і стає більш блідою;
• стадія набухання, яка настає через 2,5 тижні. Цей період характеризується збільшенням в обсязі рубця, з'являються хворобливі відчуття при пальпації. Ця стадія триває приблизно 3-4 тижні. В кінці періоду рубець перестає бути болючим і стає червоного кольору;
• стадія ущільнення, коли рубець покривається щільними бляшками і стає менш гладким. На цій стадії рубець вже схожий на келоїдних новоутворення;
• стадія розм'якшення - останній етап у розвитку келоїдних рубців. У цей період рубець стає більш блідим, пропадає хворобливість, рубець стає м'яким і більш рухливим.

Сформувався келоїдних рубець не є небезпечним для здоров'я людини, але може приносити дискомфорт, як з психологічної, так і з фізичної сторін. Дані рубці не здатні самостійно зникнути або зменшитися навіть з плином часу. Слід уникати пошкоджень самого келоїдних рубців, воно може повести за собою збільшення розмірів рубця або погіршення стану.

Причини

Основними передумовами утворення рубців є:

• неправильно зіставлені краю рани;
• попадання в рану інфекцій і гноїння рани;
• сильно натягнута шкіра навколо рани;
• порушення гормонального фону в організмі;
• ослаблений імунітет;
• генетична схильність до появи келоїдних рубців.

У більшості випадків стабілізація келоїдних рубців настає через рік-два після прояву.

Симптоми

Келоїдних рубець може проявитися внаслідок різного роду пошкоджень, як від безпосередніх травм і опіків, так і від хірургічного втручання. Починаючи з 2-3 тижні від первинного загоєння шкіри на місці травми, з'являються перші ділянки ущільненої тканини. У місці рубця з'являється біль і підвищена чутливість, відзначають часом свербіж або печіння. Через невеликий проміжок часу в області поразки з'являються тверді опуклі і гладкі рубці. У цей період сам рубець має червонуватий окрас, а шкіра навколо келоїдних рубців стає більш блідою. Ознакою келоїдних рубців є те, що він займає велику площу щодо початкового ушкодження шкіри. Келоїдна тканину продовжує рости навіть через кілька років після загоєння рани. У деяких хворих відзначається поява виростів, які підносяться над самою поверхнею рубців.

Основним місцем утворення келоїдних рубців є вуха, груди, шия, спина і плечі. Набагато рідше рубці зустрічаються на суглобах або особі. При термічному опіку келоїдних рубець може утворитися на будь-якому місці тіла. Сучасні пластичні хірурги приділяють багато уваги родимок. Це пов'язано з тим, що деякі з них можуть привести до розвитку ракових захворювань. Найпопулярнішим способом видалення родимки є хірургічне втручання. Наслідком цього є новий келоїдних рубець після видалення родимки. Цей недолік косметичної хірургії не залежить від кваліфікації хірурга.

Діагностика

Діагностика келоїдних рубців полягає в первинному огляді хірурга і збору даних про те, коли і за яких обставин з'явився цей рубець.

Лікування

Лікування келоїдних рубців проводиться індивідуально для кожного окремого випадку. Так як конкретної методики лікування не існує, то застосовують різні способи, які підходять конкретному випадку, або їх поєднання:

• лазерне шліфування. Основною перевагою є мінімальний ризик пошкоджень оточуючих рубець тканин. Таким способом повне видалення келоїдних рубців неможливо, але лазер зробить його менш помітним. Істотним недоліком є ​​те, що велика ймовірність рецидиву, яка пов'язана з утворенням крайових келоїдних рубців;
• використання стероїдів. Келоїдних рубець піддається серії уколів стероїднимипрепаратами. В основному зовні рубець стає менш помітним, але цей спосіб також не дозволяє повністю видалити келоїдних рубець. Як і в минулому методі, є ймовірність рецидиву;
• кріотерапія. Кріотерапію слід використовувати при лікуванні лише молодих келоїдних рубців, так як на застарілі холод не має такого впливу. Застосування цього методу часто призводить до потемніння рубцевої тканини;
• хірургічне втручання. При рубцях великих розмірів має сенс використовувати дану методику, так як інші способи можуть виявитися неефективними. Келоїдних рубець після операції може бути не повністю вилучений, а це може привести до утворення нового рубця більшого розміру. З цим безпосередньо пов'язане рідкісне застосування даного способу;
• креми та мазі. Існує велика кількість проти рубцевих мазей, але допомагають вони лише в половині випадків.