Особливості дитячого сну: чому немовля не спить?

10.06.2025

Сон новонародженого — це виклик для всієї родини. Часті пробудження, складне засинання, відсутність чіткого режиму — усе це виснажує і батьків, і дитину.

Чому немовля не спить «як інші», чи можна вплинути на ситуацію та як зберегти нерви в перші місяці життя — про це говоримо з Лідією Бабич, лікаркою-педіатром, неонатологом і консультанткою зі сну.

Коли діти починають спати всю ніч?

Це запитання — одне з найболючіших для новоспечених батьків. Адже режим сну дитини суттєво відрізняється від дорослого, як за структурою, так і за тривалістю. Педіатри пояснюють: коли діти починають спати всю ніч, це не означає 10 чи 12 годин без пробуджень. У медичній літературі під цим зазвичай мається на увазі 6–8 годин безперервного сну.

Але навіть такий «ідеальний» сценарій доступний не одразу. За словами лікаря, лише половина немовлят у віці 6 місяців може спати по 6 годин поспіль. Інша половина ще не має змоги склеювати цикли сну — і це не вина батьків, не результат «поганого виховання», а фізіологічна особливість дитячого організму.

Річ у тому, що цикл сну немовлят набагато коротший, ніж у дорослих: лише 30–40 хвилин. З віком він поступово подовжується. Кожне завершення циклу часто супроводжується мікропробудженням, і якщо дитина ще не навчилася самостійно засинати, вона потребує допомоги — батьки мають знову заколисати, дати груди або просто бути поруч. Тому сон батьків часто нагадує нічне чергування.

З часом кількість пробуджень зменшується, але самостійне засинання дитини — навичка, яка розвивається поступово. Важливо не поспішати й не чекати миттєвого результату. А ось як привчити немовля до режиму сну — це вже завдання, де батьки можуть впливати. Зокрема:

дотримуватись чіткого графіка сну немовлят;
створювати перед сном заспокійливі ритуали;
не стимулювати дитину надмірною активністю у вечірній час;
слідкувати, скільки має спати немовля протягом доби;
самим лягати спати раніше, щоб синхронізуватись із біоритмами дитини.

Для кращої орієнтації — ось приблизна таблиця, яка показує вікові норми сну, кількість пробуджень та здатність спати тривалі періоди:

Вік дитини	Нічний сон	Денний сон	Пробудження	Чи може спати всю ніч?
0–1 місяць	8–9 годин	7–9 годин (3–5 разів)	дуже часто	ні
2–3 місяці	8–9 годин	5–6 годин (3–4 рази)	часто	ні
4–5 місяців	9–10 годин	4–5 годин (3 рази)	2–4 рази	частково
6 місяців	10 годин	3–4 години (2–3 рази)	1–3 рази	приблизно 50% дітей
7–9 місяців	10–11 годин	2–3 години (2 рази)	1–2 рази	так, більшість
10–12 місяців	11 годин	2 години (1–2 рази)	0–1 раз	так
1+ рік	11–12 годин	1–2 години (1 раз)	0 або рідко	так

Чому немовля не може заснути? — ще одне запитання, яке виникає в контексті сну. Та часто відповідь на нього криється не в проблемі, а в очікуваннях. Ритм, структура й тривалість сну малюків — це не те, що ми можемо форсувати. Тут важливо прийняття, терпіння та мʼяка підтримка.

Вплив психологічного стану батьків на сон дитини

Батьківська тривожність — не завжди винна, але часто присутня тіньова сила, що впливає на сон дитини. Лікарі застерігають: тривожна мама чи тато, які несвідомо намагаються "перестрахуватись", можуть самі формувати у немовляти складні звички засинання. Наприклад, якщо мама боїться, що дитина заплаче, вона починає носити її на руках, колисати, сидіти з нею весь сон. У результаті, немовля хоче спати, але не може заснути без цих умов — і з часом формується звичка, яка тільки ускладнює нічний відпочинок.

Чому це відбувається? Бо наша тривожність потребує гарантій: якщо певна дія (наприклад, колисання на фітболі) один раз дала результат, то її починають повторювати — навіть тоді, коли дитина вже могла б засинати самостійно. І хоча здається, що це спосіб уберегти немовля від поганого сну, насправді батьки потрапляють у замкнене коло. Так виникають ситуації, коли немовля погано спить вночі, хоча й об'єктивних причин (голод, біль, хвороба) немає.

Отже, чому новонароджена дитина не спить, навіть коли, здавалося б, усе для цього зроблено? Часто причиною стає не зовнішній фактор, а внутрішній стан батьків. І ось як це проявляється:

постійне колисання, на руках або на фітболі;
тривожне спостереження за кожним звуком чи рухом дитини;
уникнення будь-якого плачу, навіть короткого;
надмірна стимуляція засинання замість очікування природного сну.

Важливо запитати себе: “Чи готова я робити те, що роблю зараз, ще три, шість чи дванадцять місяців?” Якщо відповідь — "ні", можливо, час шукати інший шлях.

Заспокоєна, впевнена мама — це вже пів справи. Тому варто подбати про психоемоційний стан батьків не тільки заради себе, а й заради того, щоб дитина могла спати краще. Якщо ви помічаєте в себе виснаження, страх або підвищену тривожність — звернення до психотерапевта чи психіатра не є проявом слабкості, а турботи.

Пам’ятайте: дитина погано спить, коли поруч із нею неспокійний дорослий. І навпаки — коли дорослий стабільний, дитині легше заснути самій. Бо спокій — це заразно.

Як це — «дитина спить гарно»?

У розмовах про сон малюка батьки часто ставлять питання: що взагалі означає, що дитина спить добре? За словами фахівчині, це, по-перше, легке й відносно швидке засинання: «Можливо, 10–15, ну максимум 20 хвилин. Але точно не півтори години вкладань». По-друге, це здатність дитини підтримувати сон без постійної допомоги дорослого — без необхідності кожного разу брати її на руки, доколисувати чи годувати. І, звісно, має бути відповідність приблизним віковим нормам сну.

При цьому фахівчиня підкреслює, що вікові норми — не абсолют: «Оці таблички з нормами сну — підступна штука. Вони орієнтовні, і якщо хтось спить 9 годин замість 12 — це не завжди означає, що є проблема». Насправді сон дитини вважається повноцінним, якщо:

малюк прокидається в гарному настрої;
активно проводить періоди неспання;
витримує очікувану для віку тривалість активності;
не виглядає втомленим одразу після сну.

Якщо ж немовля хоче спати, але не може заснути, або регулярно прокидається невідпочилим — це вже інша ситуація.

Як зрозуміти, що у дитини дефіцит сну?

Деякі діти можуть спати короткими циклами й почуватись чудово, а інші — мати класичну ознаку дефіциту сну, навіть якщо загалом сплять достатньо. Експертка пояснює: «Коли дитина важко засинає, спить тривожно, часто прокидається, а після сну все одно виглядає змученою — це тривожні сигнали». Так само, якщо малюк постійно перевтомлений і не витримує звичного періоду активності — варто придивитися до його режиму.

Дефіцит сну часто проявляється у вигляді:

роздратованості після сну;
частих пробуджень протягом ночі;
надмірної збудливості або, навпаки, млявості;
зниженого апетиту й зменшення інтересу до гри.

Якщо дитина, наприклад, засинає після півночі, а вже о сьомій ранку прокидається, — це 6 годин нічного сну, що є критично малою кількістю навіть для дорослого. Маленьким дітям, особливо немовлятам, потрібно значно більше часу на повноцінне відновлення. Важливо пам’ятати: «Скільки має спати немовля — це не просто цифра в таблиці, а індикатор його загального благополуччя».

Прилади й гаджети, які допомагають дитині спати

З розвитком технологій з’явилось чимало пристроїв, покликаних допомагати батькам укладати дитину. Проте не всі з них виправдовують очікування. «Є ціла індустрія пристроїв для колисання, але вони не замінять живий контакт», — зазначає лікар. Часто дитину намагаються перекласти у центр для гойдання після засинання на руках, і вона одразу прокидається — бо відчуває зміну середовища.

Серед дійсно корисних рішень генератори білого шуму — компактні пристрої, які створюють монотонний фоновий звук: шипіння, дощ, океан, вентилятор. Це може:

маскувати побутові шуми (двері, холодильник, телефон);
створювати умови, схожі на внутрішньоутробне середовище;
полегшити процес засинання.

«Це не чарівна кнопка, але іноді білий шум справді допомагає». При цьому він не викликає залежності. Головне — не покладати на нього завеликі надії: «Це не працює так, що ви включили шум, і дитина одразу заснула до ранку». І, звісно, ніщо не замінить поступове налагодження режиму сну дитини й стабільної рутини.

Їжа — не панацея для хорошого сну

Існує поширена думка: якщо добре нагодувати дитину на вечерю, вона краще спатиме вночі. Проте наукові докази цього відсутні. «Наразі немає підтверджень, що прикорм або більша вечеря якось подовжують нічний сон», — пояснює лікар. Такі ідеї зазвичай з’являються тоді, коли дитина постійно прокидається й засинає лише після годування — неважливо, грудного чи штучного. У відповідь на ці пробудження батьки часто пробують підмінити грудь або пляшечку чимось іншим. Але зазвичай, «люди замінюють їжу на іншу їжу» — наприклад, дають дитині вночі кефір, йогурт, банан, солодку кашу, какао або розчинне дитяче харчування.

Натомість важливо не шукати замінників, а поступово допомагати дитині спати без нічної їжі взагалі. І не лише тому, що це не працює. «Їжа вночі — окрім грудного вигодовування — суттєво підвищує ризик розвитку карієсу. А лікування зубів у дітей — це окрема історія. І дорога, і складна». Якщо вам здається, що вночі “перекус” допоможе, краще подумати ще раз. Дитячі зуби цього точно не пробачать.

«Кокони» для сну можуть бути небезпечні

Батьки часто шукають готові рішення: купують спеціальні “кокони” або позиціонери, які фіксують тіло дитини у певному положенні, сподіваючись, що це допоможе їй краще спати. Проте це рішення не просто неефективне, а й може бути смертельно небезпечним. «Такі пристрої створюють позу, у якій дитині “нібито зручно”, але це може спричинити перекриття дихальних шляхів. І в найгіршому випадку — смерть уві сні», — попереджає фахівчиня. У немовлят дуже коротка шия, великі щоки та язик, який займає більше простору в роті, ніж у дорослих. Усе це робить їх особливо вразливими до синдрому раптової дитячої смерті.

Найбезпечніша позиція для сну малюка — на спині, без подушок, фіксаторів, валиків або ременів. «Єдина річ, яку можна іноді використати — це легке сповивання або спальний мішок. Але тільки до того моменту, коли дитина починає самостійно перевертатися». Після цього обмежувати її рухи вже не можна. І головне — ніколи не кладіть дитину на живіт чи бік, сподіваючись, що так вона не буде себе “будити руками”. Це не тільки не допомагає, а й значно підвищує ризик потрапляння вмісту зі шлунку в дихальні шляхи. «Коли в США запровадили кампанію “Безпечний сон на спині”, рівень раптової дитячої смерті знизився на десятки відсотків. І це справді працює».

Самостійне засинання дитини — що потрібно для цього зробити батькам?

Під поняттям "самостійне засинання" часто мається на увазі засинання дитини без дорослого поруч. Однак малюк не здатен сам себе заспокоїти — йому потрібна присутність і підтримка батьків для створення відчуття безпеки. Мета — не залишити дитину саму, а поступово зменшувати обсяг допомоги так, щоб умови засинання і подальшого сну були схожими.

Як покращити засинання дитини? Наприклад, можна годувати дитину лежачи поруч — це дає змогу уникнути переміщення після засинання, що часто стає причиною пробуджень. Якщо малюк засинає в одних умовах, а прокидається в зовсім інших — він буде кликати батьків, і це формує замкнене коло нічних пробуджень.

Про спільний сон з батьками

Спільний сон — це нормальна, природна практика, яка може значно полегшити грудне вигодовування і забезпечити спокійний сон усій родині. Головне — організувати його безпечно: дитина має спати не між батьками, а поруч із мамою, без спільної ковдри, на безпечному рівному матраці. Важливо, щоб це було свідоме рішення родини, а не випадковість. Не існує певного віку, коли спільний сон стає "неправильним" — усе залежить від потреб дитини та комфорту родини. Страхи на кшталт "звикне і буде спати з вами до школи" — це міфи. Малюк не стане менш самостійним лише тому, що мав змогу спати в безпечній близькості до батьків.

Мобільні застосунки, трекери сну, “розумні” годинники та графіки — не завжди помічники

Батьки прагнуть знайти систему, яка б “налагодила” дитячий сон. Часто йдеться про додатки, які відстежують, коли дитина спала, коли їла, скільки тривав денний сон, і навіть підказують: “Наступне вкладання має бути через 2 години 20 хвилин”. Але наукові огляди та досвід клінічної практики свідчать: такий гіперконтроль знижує рівень впевненості батьків. Замість того, щоб розвивати інтуїцію, батьки починають покладатися на алгоритм, який не враховує контекст — чи дитина хвора, чи прорізуються зуби, чи був дуже активний день.

Згідно з дослідженнями, використання гаджетів для контролю сну асоціюється з коротшим періодом грудного вигодовування, вищими рівнями тривоги у батьків і зниженням задоволеності батьківством. Жоден застосунок не знає вашу дитину краще за вас. Техніка може бути додатковим ресурсом, але не основою прийняття рішень.

Консультанти зі сну: як обрати та на що звертати увагу

Сфера дитячого сну активно комерціалізується. Зараз консультантом зі сну може називатись людина з курсами в Instagram за два дні, яка працює “на інтуїції” чи “власному досвіді”. Але сон — це медична тема. Часто за “поганим сном” стоять діагнози, про які не здогадуються батьки: апное, ГЕРХ, анемія, алергії.

Оптимальний варіант — мультидисциплінарний підхід: спершу педіатр чи лікар, який оцінить медичний стан, а далі — спеціаліст із поведінкового сну з вищою освітою, що працює на основі доказової бази та НЕ пропонує “методи плачу” як єдиний варіант.
Уникайте “чарівних рішень” типу: “відучимо за три ночі”, “дайте отаку добавку”, “перестаньте годувати вночі, і сон одразу покращиться”. Це часто спрощення, які не враховують вікових особливостей.
Порада: перед роботою з консультантом перевірте: який у нього фах, які джерела він використовує, чи є співпраця з лікарями.

Грудне вигодовування саме по собі не є проблемою для сну

Багато батьків чують пораду: “Щоб дитина краще спала, пора завершувати ГВ”. Іноді це справедливо — але не через саме вигодовування. Проблема виникає тоді, коли груди — єдиний спосіб засинання. Тобто кожне нічне пробудження вимагає повернення до грудей, навіть якщо дитина не голодна, а просто не вміє засинати інакше.
Не грудне вигодовування “псує сон”, а сильна асоціація “сон = груди”.
Можна залишити ГВ і покращити сон: якщо роз’єднати годування й момент засинання. Наприклад, годувати перед сном, але класти дитину спати після короткого проміжку — з обіймами, пісенькою, ритуалом.

“Груди — це не ліки для сну. Це ніжність, близькість і підтримка. Але якщо дитина прокидається по 10 разів за ніч, вона теж не висипається. Тут важливо знайти баланс між турботою й автономністю”.

Альтернатива грудям має з’явитись поступово. І з мамою

Дитина, яка довго засинала з грудьми, не має автоматично навчитися засинати без них — особливо якщо мама “зникає” з кімнати. Поступовість — ключ до м’якого переходу.

Не працює: “Я просто не дам груди, і вона якось засне”. Це ламає довіру.
Працює: мама залишається поруч, обіймає, шепоче, тримає за руку, створює новий спосіб засинання.
Можна використовувати: ритуали (чистимо зубки, читаємо казку, співаємо колискову), тактильний контакт (погладжування, обійми), фрази підтримки (“я поруч”, “ти в безпеці”).
Процес триває: від кількох днів до кількох тижнів. Але результат — самостійний, спокійний сон і довіра дитини.

Завершення ГВ — не кінець близькості. Це перехід до нової форми — дорослішої, але не менш теплої.

“Чому інші діти сплять, а моя — ні?”

Це питання мучить багатьох батьків. Особливо коли у стрічці соцмереж — чужі немовлята, які “сплять всю ніч з трьох місяців”, “лягають о 19:00 й прокидаються о 8:00” або “вже самі засинають у власному ліжечку”. І виникає відчуття: “Ми щось робимо не так”. Але правда в тому, що сон дітей — індивідуальний, як темперамент, ріст чи мовлення.

Є “більш чутливі” діти. Їх легко збудити, вони мають нижчий поріг толерантності до змін, їм важче самозаспокоїтись. І це — не дефект, а риса нервової системи.
Соцмережі створюють викривлену картину. Батьки не викладають ночі з 12 пробудженнями. Але навіть у “ідеальних” сім’ях бувають регреси сну, зуби, хвороби.
Немовля — не робот. Дитина може не спати “як книжка пише” просто тому, що вона така. І це нормально.

“Сон — не змагання. Це про зв’язок, розвиток і поступовість. Не порівнюйте, бо кожна дитина має свій маршрут дозрівання”.

Більше практичних порад, прикладів із досвіду та пояснень від лікарки — у нашому подкасті. Лідія Бабич ділиться простими й дієвими способами налагодити сон немовляти без стресу для всієї родини.