Причиною гаймориту найчастіше буває ускладнення після перенесення інфекційних захворювань (скарлатина, кір, грип тощо). Запущений риніт (нежить) також може спровокувати появу гаймориту. У більш рідкісних випадках можуть вплинути анатомічні особливості носа (викривлення перегородки, поліпи). Гайморові пазухи - це додаткові пазухи, які займають практично весь простір в тілі верхньощелепної кістки. Знаходяться по обидва боки носа і в здоровому стані наповнені повітрям. При набряку слизової в гайморових пазухах закривається так зване вивідний отвір, що призводить до накопичення слизу, а в подальшому до складного запального процесу - гаймориту. Слід також зазначити, що причиною запального процесу можуть стати проблеми з зубами, наявність в порожнині рота інфекцій. У людському організмі все взаємопов'язано, тому не варто забувати про профілактику порожнини рота, щоб уникнути запальних процесів, небезпечних для гайморових пазух. Пазухи можуть запалитися одночасно, або тільки одна. Нерідко запалення перетікає далі і чіпляє інші носові пазухи (лобові, основні). Гострий гайморит характерний тим, що в запальному процесі бере участь епітеліальний клітинний шар, пухка тканина і кровоносні судини. А хронічний гайморит характеризується поширенням запального процесу на кісткові стінки і підслизову основу пазух. Як і будь-який запальний процес в організмі, дане захворювання небезпечне тим, що має властивість обмінюватися на прилеглі органи (наприклад, спровокувати отит вуха). Причини Гайморит може виникнути через цілого ряду факторів. Найчастіше його поява провокує наявність вірусної або бактеріальної інфекції. Вірусні інфекції впливають на розвиток гострої форми захворювання, а бактеріальні (стрептококи, хламідії), відповідно, на хронічну форму. Наступне, що впливає на розвиток гаймориту - захворювання органів дихання, при яких перекривається вивідний отвір пазухи. Часті захворювання спостерігаються серед часто хворіючих тонзилітом, фарингітом. І це лише деякі захворювання, що ведуть до гаймориту. Викривлення носової перегородки підсилює ймовірність виникнення гаймориту через патологію звуження носового ходу. Винятком не є і різного роду алергії, при яких спостерігається нежить і, як наслідок, скупчення великої кількості слизу. Такий вид гаймориту називають алергічним, і він часто супроводжується кон'юнктивітом. Також слід повторно звернути увагу батьків на гігієну порожнини рота, адже діти часто ігнорують правила, а такі захворювання, як карієс і пульпіт, можуть перейти на гайморові пазухи і спровокувати гайморит у дітей. Ознаки гаймориту розпізнати нескладно. Головне - не запускати і не доводити хворобу до критичної точки. Симптоми Як було сказано вище, виділяють гостру і хронічну форму захворювання. Для гострої форми гаймориту характерна наявність наступних симптомів головні болі. Особливо при різких рухах головою і нахилах; гострий біль в області очей (поблизу перенісся); больові відчуття в ділянці перенісся при чханні і кашлі; біль у верхніх зубах і щоках; часткова і повна закладеність носа слизом, втрата нюху. Бувають випадки, при яких спостерігається набряк нижньої повіки і області перенісся. Якщо гайморит нашаровується на інфекцію, то з'являються такі симптоми як підвищена температура тіла, загальне нездужання організму, втрата апетиту. Варто остерігатися переходу інфекції на очну ямку (характеризується набряком повік і сильними больовими відчуттями). Для хронічної форми характерні такі симптоми постійна закладеність носа (часто з одного боку); поява періодичної тупий біль в області очей; хронічний кон'юнктивіт (запалення очей, що супроводжується рясним виділенням сліз, почервонінням і легким сверблячкою); сильні головні болі; слизові або гнійні виділення з носа. Часто, гайморит носа в хронічній формі провокує сухий хронічний кашель і хворобливі відчуття в горлі (особливо при ковтанні). Також порушується нюх, а в особливо запущених випадках це може привести до повної втрати нюху. При гаймориті симптоми дають знати про себе практично відразу, тому не варто їх ігнорувати, слід відразу звернутися до лікаря, адже це захворювання може дати ускладнення на внутрішні органи (нирки, печінку, серце) і бути причиною розвитку бронхіальної астми та пневмонії. У дуже рідкісних випадках, як наслідок гаймориту, може розвинутися менінгіт (запалення оболонки мозку) або абсцес мозку (скупчення гною). Діагностика Перед початком будь-якого лікування слід поставити точний діагноз. Для цього проводять клінічні обстеження і ряд додаткових методів, таких як рентгенологічне дослідження, адже знімок найточніше допомагає визначити наявність слизу або гною в гайморових пазухах. Також при постановці діагнозу використовують діафаноскопію - метод, при якому просвічують носові пазухи спеціальним освітлювачем (через рот). Не менше значення в діагностиці має пункція гайморової пазухи, яку здійснює отоларинголог. Лікування При гострому періоді захворювання, який може супроводжуватися підвищеною температурою тіла, призначається постільний режим з прийомом жарознижуючих препаратів і анальгетиків. Антибіотики при гаймориті обов'язково призначають з урахуванням характеру мікрофлори. При виявленні будь-якої форми гаймориту лікування повинно бути спрямоване на усунення набряку слизової оболонки носа. Для цього рекомендується приймати судинозвужувальні препарати, які випускають у формі крапель, спреїв і інгаляторів. Для найефективнішого впливу препаратів у формі крапель, необхідно привести пацієнта в положення «лежачи», закинувши голову таким чином, щоб препарати потрапляли в середній носовий прохід. Спреї допомагають в боротьбі з інфекцією за рахунок концентрації великої кількості антибіотиків в районі запалення. Слід зазначити, що велику роль в лікуванні всіх форм даного захворювання відіграють фізіотерапевтичні методи. Часто такий метод лікування називають «прогріванням». Для цього використовують синє світло, УВЧ-терапію або опромінення лампою-солюкс. Світлом безпосередньо впливають на додаткові носові пазухи. Якщо всі перераховані вище методи не дають позитивного результату, призначають пункцію гайморової пазухи. Іншими словами, щоб вилікувати гайморит прокол (пункція) просто необхідні, адже цей спосіб дає можливість очистити гайморові пазухи від накопичилася там слизу і гною. У процедуру входить сама пункція, дренаж і промивання. Всі маніпуляції здійснює лор-лікар. Перед проколом носову порожнину обробляють і роблять місцевий наркоз слизової носа. Протягом даної процедури відбувається проколювання тонкою кісткової перегородки, яка розділяє гайморову пазуху від носового проходу. Пункція дозволяє не тільки очистити пазухи від надлишку слизу і гною, а й ввести в порожнину лікарські засоби. Зараз ця процедура є одним з найбільш ефективних способів лікування важких форм гайморитів. Багато боятися пункції через існуючої думки про те, що її доведеться робити регулярно, але медицина не стоїть на місці, і з допомогою правильно підібраних препаратів повторної процедури можна уникнути. Зрозуміло, краще запобігти хворобі, ніж витрачати сили і кошти на її лікування. В першу чергу профілактика будь-якого захворювання, в тому числі і гаймориту, полягає в усуненні інфекційного вогнища. Це може бути хворий зуб, запущений риніт, тонзиліт або грип. Також слід приділити увагу підвищенню імунітету - приймати вітаміни, правильно харчуватися, проводити більше часу на свіжому повітрі, загартовуватися і займатися спортом. А якщо не вдалося себе уберегти, потрібно звертатися до лікаря на ранніх стадіях захворювання. Це значно полегшить лікування і позитивно позначиться на здоров'ї.