Симптоми дифтерії, способи передачі та профілактика зараження

Дифтерія — інфекція, збудником якої є бактерія Corynebacterium diphtheriae, яка викидає токсини. Проникає в організм переважно через ніс і ротоглотку, де викликає запалення і набряк слизових оболонок з подальшим утворенням нальоту — дифтерійних плівок. Захворювання є небезпечним через можливі ускладнення, включаючи задуху. До повсюдної вакцинації дана інфекція була однією з найпоширеніших причин дитячої смертності.

Як відбувається зараження дифтерією

При потраплянні в зовнішнє середовище дифтерійна паличка довго зберігає життєздатність. Збудник відноситься до дуже стійких бактерій, виживає у зовнішньому середовищі, в тому числі на предметах побуту і різних поверхнях, де мікроорганізми можуть існувати до 2 тижнів. Найчастіше інфікування відбувається при контакті з хворою людиною або носієм. Окремі категорії пацієнтів можуть не мати симптомів хвороби, але бути її переносниками. Передача збудника дифтерії в даному випадку відбувається повітряно-крапельним шляхом. Також можливе зараження контактно-побутовим шляхом. Ризик однаковий для всіх вікових категорій, але підвищується в міру ослаблення набутого імунітету.

Форми дифтерії і симптоми захворювання

Характерні ознаки інфекції залежать від місця проникнення бактерій в організм, а також від форми захворювання, яке може бути локалізованим або поширеним. У 95% випадків фіксують дифтерію ротоглотки, коли хвороба вражає мигдалини і слизову оболонку рота. До локалізованих форм відноситься дифтерія гортані — зустрічається в 1,3% випадків і провокує розвиток крупу з можливою задухою. Рідко зустрічається вид інфекції, що вражає очі, ніс, статеві органи (не більше 0,5% випадків), а також шкіру. Крім того, дифтерія може мати поширену форму і виходити за межі гортані, зачіпаючи одночасно кілька органів.

Хворобі передує інкубаційний період, який займає від 2 до 14 днів. У цей проміжок часу ознаки інфекції відсутні або спостерігається легке загальне нездужання. Розвиток захворювання може бути стрімким, що вимагає негайного введення ПДС — дифтерійного антитоксину, і лікування в умовах стаціонару.

Симптоми дифтерії:

• виражена слабкість, сонливість;
• біль в м'язах;
• помітна блідість шкіри;
• підвищення температури тіла до 40 ° С;
• хворобливість в області шиї;
• утруднене ковтання через біль у горлі;
• набряк і почервоніння слизової глотки;
• утруднене носове дихання, сукровичні виділення (при дифтерії носа);
• поява на піднебінні, мигдалинах, в області гортані брудно-білих плівок, щільно з'єднаних з тканинами;
• сухий кашель, зміна голосу, наростаюча задишка;
• збільшення лімфатичних вузлів, набряк шиї.

При важкій формі інфекційного захворювання спостерігаються великі щільні нальоти, що покривають слизові, гіпертермія, судоми, наростаюча дихальна недостатність. Хворий перебуває в несвідомому стані. Без введення протидифтерійної сироватки в 50% випадків настає летальний результат.

Діагностика дифтерії

При захворюванні, що протікає в легкій формі, слід виключити ангіну і ларингіт, які мають схожі симптоми. Відмінні риси дифтерії — плівка має чіткі межі і може покривати як всю мигдалину, так і її частину, а також піднебіння. На відміну від нальоту дифтерійні плівки важко видаляються, а в разі пошкодження — викликають кровоточивість слизових оболонок. Спостерігається солодкувато-нудотний запах з рота. Ковтання дуже болюче, при ураженні гортані у хворого раптово з'являється гавкаючий кашель з наростаючою задишкою. Для підтвердження діагнозу необхідно лабораторне дослідження мазка, взятого з мигдалин, із зіву або порожнини носа.

Лікування дифтерії у дітей до 7 років, підлітків та дорослих

Основним способом лікування є якомога більш раннє введення протидифтерійної сироватки (внутрішньом'язово або внутрішньовенно). Дозування залежить від віку і тяжкості перебігу захворювання. При введенні ПДС токсин, що виділяється бактеріями, не поширюється в організмі і не може проникати всередину клітин. Антибіотикотерапія при дифтерії неефективна, але лікарські препарати можуть призначати для придушення виникнення супутньої інфекції. Для попередження ускладнень при токсичній формі дифтерії призначають антибіотики на термін 10-14 днів. Місцеве лікування при локалізованій формі включає полоскання горла дезрозчинами. Приділяють увагу дієті — їжа повинна бути калорійною і багатою на вітаміни, мати комфортну температуру і консистенцію, що полегшує ковтання.

Профілактика дифтерії і вироблення імунітету

Колективна імунізація 95% населення є єдиним способом захисту від можливого зараження. Відмова від щеплень, незнання того, що таке дифтерія і як вона поширюється, призводить до підвищення числа хворих, що відзначається в останні роки. Таким чином, для набуття імунітету необхідно виконувати планову вакцинацію: триразово з 3-місячного віку дитини з інтервалом 45 днів, потім через 12 місяців проводиться ревакцинація, далі в 7 і 14 років. Дорослим щеплення від дифтерії проводиться раз в 10 років.

Якщо вам необхідна терміново консультація спціаліста, а відвідати очно лікаря у вас немає можливості, медичний онлайн-хаб Doc.ua пропонує вам скористатися сервісом аудіоконсультацій з лікарем. Також на нашому сайті ви можете замовити лікарські препарати з доставкою додому.