Аспергільоз

Місцем дислокації цього грибка є вентиляційні шахти, душові кабіни, кондиціонери, книги, меблі, сільськогосподарські угіддя, грунт домашніх рослин та інші місця, де можливе скупчення пилу і умови, які підходять для розмноження грибка. Аспергіли також можуть виявлятися і в пилу лікарняних установ, що є причиною внутрішньо лікарняного інфікування.

Хворі на цукровий діабет мають високий рівень ризику зараження аспергиллезом, незалежно від регіону проживання. Саме захворювання не є контагіозним і не передається від людини до людини. З професійної сфери діяльності в зону ризику потрапляють працівники швейних фабрик, сільського господарства і прядильних підприємств.

В першу чергу грибок аспергіллома вражає респіраторні шляхи, а з органів – легені і навколоносові пазухи.

Причини

Разом з повітрям збудник потрапить на слизову верхніх дихальних шляхів. Може надходити в організм і через пошкоджену шкіру. Велике значення в зараженні аспергільозом має ослаблений імунітет людини. Легенева форма аспергільозу може виникати на тлі бронхоектатичної хвороби, абсцесу, туберкульозу або раку легенів і інших захворювань. У осіб з ослабленим імунітетом спочатку уражаються легені, потім пошкоджується плевра і безпосередньо лімфатичні вузли. Користуючись кровоносною системою, аспергілли потрапляють в інші органи, створюючи там абсцедуючі гранульоми. З легеневого аспергільоз перетворюється в септичний. Кінцевим результатом часто стає смерть хворого. Шанси на одужання є тільки у тих хворих, чия імунна система функціонує хоча б частково. Люди, схильні до об'ємному вдихання спор аспергилл, переживають гостру диффузну пневмонію, яка закінчується самостійним одужанням.

Симптоми

Інкубаційний період аспергільоза не встановлено. Спори грибка можуть вражати різні органи або тканини. Аспергільоз, лікування якого є складним, зустрічається таких видів:

• бронхолегеневий аспергільоз;
• аспергільоз шкіри;
• алергічний аспергільоз;
• інвазивний аспергільоз;
• септичний аспергільоз;
• аспергільоз ЛОР-органів;
• аспергільоз кісток.

Бронхолегеневий аспергільоз проявляється спочатку як аспергиллезний бронхіт або трахеобронхіт. Спочатку аспергілли розташовуються в поверхневих шарах слизової бронхів. Далі відбувається поглиблення з утворенням виразок. Захворювання носить хронічний характер. Аспергільоз має такі симптоми, як: прояв загальної слабкості організму, кашель з сірої мокротою і іноді з прожилками крові. Далі може розвиватися аспергільозна пневмонія, що вражає легені. При гострій формі спостерігається сильне підвищення температури тіла, можлива лихоманка, з'являється кашель з гнійною мокротою або з кров'ю. Також виявляється нічна пітливість, сильна задишка, біль у грудях і настає різке зниження ваги. При прослуховуванні констатуються хрипи. На рентгенологічних знімках виявляються інфільтрати круглої або овальної форми. Хронічні форми, як правило, є вторинними і накладаються на інші пошкодження легенів. Іноді при хронічній формі відзначається запах цвілі з рота, в мокроті видно зелені грудочки, які складаються з найбільш грибків.

Алергічний бронхопульмональний аспергільоз є гіперчутливій реакцією до грибка аспергілли, який часто зустрічається у хворих на астму або муковісцидозом.

Септичні форми частіше розвиваються у людей, хворих на СНІД, через пошкоджений імунітету. Дана форма характеризується широкою географією поширення аспергилл, які створюють метастази в заражених органах. Часто спостерігаються ураження шлунково-кишкового тракту, множинні пошкодження шкірного покриву, абсцес головного мозку та інше.

Аспергільоз ЛОР-органів визначається зовнішніми і середніми отитами, наслідком операції на внутрішньому вусі, аспергиллеза гортані. Можлива поява аспергіллезного ураження шкіри і/або нігтів. Професійний аспергільоз проявляється у людей, які часто контактують зі спорами різного виду аспергілли.

Діагностика

Аспергільоз, діагностика якого є комплексним і складним процесом, визначається по ряду факторів. При упізнанні аспергиллеза приймається до уваги професія, стан імунної системи людини. При уражених бронхах і легенях звертають увагу на тривалість і складність протікання, характер мокротиння, лейкоцитоз і еозинофілія. Підтвердженням наявності захворювання служить виділення грибка з проб мокротиння, матеріалу з бронхів. Рідко виробляють виділення аспергілли з проб крові. Для діагностичного визначення беруть до уваги і поява антитіл до збудника. Слід звернути увагу, що у ВІЛ-інфікованих реакція гіперчутливості уповільненого типу є негативною.

Лікування

Лікування легеневого і септичного аспергиллеза є важким. Хіміотерапія дає позитивний результат лише в деяких випадках. Аспергільоз легень ефективніше лікується методом хірургічного втручання. Для більшості хворих операція проходить вдало і без ускладнень. Рецидив спостерігається рідко. Якщо захворювання поширилося на інші органи, то використовують комбіновану методику хірургічного втручання та іншої традиційної методики, в залежності від особливостей протікання хвороби і стану пацієнта. Внутрішньовенно призначають препарати, що його, поступово збільшуючи дозу, застосовуючи йодид калію або натрію. Курс триває в залежності від виду аспергиллеза і становить в середньому від 4 до 8 тижнів. При легеневих формах аспергиллеза показані інгаляції розчинів йодиду натрію, настойки брильянтового зеленого і натрієвої солі.

При ураженні шкіри і слизових аспергиллезом місцево використовують протизапальні та противомікозні препарати.