Профілактика і лікування панкреатиту

Панкреатит розвивається раптово або прогресує роками, поступово порушуючи роботу підшлункової залози. Без своєчасного лікування захворювання здатне призвести до серйозних ускладнень, але у багатьох випадках його можна контролювати та запобігти повторним загостренням. Розглянемо, як розпізнати панкреатит, які методи лікування застосовують сьогодні та що допомагає знизити ризик рецидивів.

Що таке панкреатит

Панкреатит — це запалення підшлункової залози, при якому травні ферменти активуються передчасно — ще всередині самої залози, а не в кишківнику. У результаті вони починають ушкоджувати її тканини, викликаючи запалення, набряк, а у важких випадках — некроз (відмирання тканин).

Підшлункова залоза виконує дві важливі функції. Вона виробляє травні ферменти, необхідні для перетравлення білків, жирів і вуглеводів, а також гормони, зокрема інсулін, який регулює рівень глюкози в крові.

Під час запалення порушується як вироблення травних ферментів, так і гормонів. Саме тому панкреатит може проявлятися не лише сильним болем у животі, а й порушенням травлення, втратою маси тіла та розвитком цукрового діабету.

Яким буває панкреатит

Лікарі виділяють дві основні форми захворювання — гострий і хронічний панкреатит.

Гострий панкреатит

Гострий панкреатит виникає раптово й розвивається протягом кількох годин або діб. Найчастіше його причиною є жовчнокам'яна хвороба або надмірне вживання алкоголю. Приблизно у 80% пацієнтів гострий панкреатит має легкий перебіг і після лікування підшлункова залоза повністю відновлюється. 

Проте майже у 20% випадків розвивається тяжка форма захворювання, яка може супроводжуватися панкреонекрозом, інфікуванням тканин підшлункової залози, поліорганною недостатністю та іншими небезпечними ускладненнями..

Хронічний панкреатит

Хронічний панкреатит — це тривале прогресувальне захворювання, при якому нормальна тканина підшлункової залози поступово заміщується рубцевою. З часом орган починає виробляти менше травних ферментів та інсуліну. Через це погіршується засвоєння поживних речовин, з'являється схуднення, дефіцит жиророзчинних вітамінів, а в частини пацієнтів розвивається панкреатогенний цукровий діабет.

На відміну від гострої форми, зміни при хронічному панкреатиті здебільшого є незворотними. Основне завдання лікування — уповільнити прогресування хвороби, зменшити симптоми та попередити ускладнення.

Причини панкреатиту

Причини панкреатиту можуть бути різними, але приблизно у 70–80% випадків захворювання пов'язане з двома основними факторами — жовчнокам'яною хворобою та алкоголем.

До найпоширеніших причин належать:

• жовчнокам'яна хвороба;
• регулярне або надмірне вживання алкоголю;
• підвищений рівень тригліцеридів у крові;
• деякі лікарські препарати;
• травми живота;
• ендоскопічні втручання на жовчних протоках (ЕРХПГ);
• спадкові форми панкреатиту;
• аутоімунний панкреатит;
• рідше — інфекції, пухлини або анатомічні особливості жовчних і панкреатичних проток.

Окремо варто згадати куріння. Сьогодні доведено, що воно є незалежним фактором ризику розвитку хронічного панкреатиту, прискорює прогресування захворювання, збільшує ризик кальцифікації підшлункової залози та підвищує ймовірність розвитку раку.

Поширена думка, що панкреатит виникає лише через жирну їжу, є міфом. Саме по собі переїдання рідко стає причиною захворювання. Проте воно може спровокувати напад у людей із жовчнокам'яною хворобою, а поєднання алкоголю та великої кількості жирної їжі значно підвищує ризик розвитку гострого панкреатиту.

Симптоми панкреатиту

Симптоми панкреатиту залежать від форми захворювання, однак найхарактернішою ознакою є сильний біль у верхній частині живота.

При гострому панкреатиті біль зазвичай:

• виникає раптово;
• локалізується у верхній частині живота;
• часто віддає у спину;
• посилюється після їжі або алкоголю;
• може тривати кілька годин або діб.

Також можуть виникати:

• нудота;
• багаторазове блювання, яке не приносить полегшення;
• підвищення температури тіла;
• здуття живота;
• прискорене серцебиття;
• виражена слабкість.

При хронічному панкреатиті симптоми часто менш інтенсивні, але повторюються протягом тривалого часу.

Найхарактерніші прояви:

• періодичний біль після їжі;
• жирний блискучий кал, який важко змивається (стеаторея);
• діарея;
• здуття живота;
• поступове схуднення;
• погіршення апетиту.

У міру прогресування захворювання біль іноді навіть слабшає. Це не свідчить про одужання — навпаки, може означати, що значна частина тканини підшлункової залози вже втратила свою функцію.

Чим небезпечний панкреатит

Без лікування запалення підшлункової залози може призвести до серйозних ускладнень панкреатиту.

При гострому панкреатиті найнебезпечнішими є:

• панкреонекроз (відмирання тканин підшлункової залози);
• інфікування уражених тканин;
• псевдокісти;
• кровотечі;
• порушення роботи нирок, легень та інших органів.

При хронічному панкреатиті поступово розвиваються:

• недостатність підшлункової залози;
• порушення травлення та дефіцит поживних речовин;
• схуднення;
• панкреатогенний цукровий діабет.

Тривалий перебіг хронічного панкреатиту також дещо підвищує ризик розвитку раку підшлункової залози, тому пацієнтам важливо регулярно спостерігатися у гастроентеролога та не відкладати лікування при появі симптомів панкреатиту.

Діагностика панкреатиту

Діагностика панкреатиту починається з оцінки скарг, огляду пацієнта та лабораторних аналізів. Для підтвердження діагнозу лікар може призначити:

• загальний і біохімічний аналіз крові;
• визначення рівня амілази та ліпази крові (ліпаза вважається більш специфічним показником);
• ультразвукове дослідження органів черевної порожнини;
• комп'ютерну томографію (КТ), якщо потрібно оцінити тяжкість ураження або запідозрити ускладнення;
• магнітно-резонансну холангіопанкреатографію (МРХПГ) або ендоскопічне ультразвукове дослідження в окремих випадках.

При хронічному панкреатиті додатково можуть проводити дослідження зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, зокрема визначення панкреатичної еластази-1 у калі.

Важливо розуміти, що жоден окремий аналіз не підтверджує панкреатит сам по собі. Лікар оцінює результати обстежень разом із симптомами, даними лабораторних аналізів та методів візуалізації.

Лікування панкреатиту

Лікування панкреатиту залежить від форми захворювання, причини його розвитку та наявності ускладнень. При гострому панкреатиті основне завдання лікарів — зупинити запальний процес, попередити ускладнення та підтримати роботу життєво важливих органів. При хронічному панкреатиті лікування спрямоване на контроль симптомів, покращення травлення та уповільнення прогресування захворювання.

Самолікування при панкреатиті небезпечне. Особливо це стосується гострого болю у верхній частині живота, який потребує термінового медичного огляду.

Медикаментозне лікування

При гострому панкреатиті більшість пацієнтів потребують лікування у стаціонарі.

Терапія може включати:

• внутрішньовенне введення рідини для підтримання нормального кровообігу;
• ефективне знеболення;
• препарати для контролю нудоти та блювання;
• ранній початок ентерального харчування (через рот або спеціальний зонд), якщо це дозволяє стан пацієнта.

Сучасні міжнародні рекомендації більше не підтримують тривале голодування при гострому панкреатиті. Якщо людина може їсти, легке харчування рекомендують відновлювати якомога раніше, оскільки це сприяє швидшому відновленню кишківника та знижує ризик ускладнень.

Антибіотики при гострому панкреатиті не призначають профілактично. Вони застосовуються лише тоді, коли підтверджене інфікування тканин підшлункової залози або є інше бактеріальне ускладнення.

Якщо причиною панкреатиту стали камені в жовчних протоках, може знадобитися ендоскопічне втручання (ЕРХПГ). Після одужання лікар часто рекомендує видалення жовчного міхура (холецистектомію), щоб запобігти повторному розвитку панкреатиту.

При хронічному панкреатиті лікування може включати:

• ферментні препарати;
• знеболювальні засоби;
• лікування панкреатогенного цукрового діабету;
• корекцію дефіциту вітамінів і мікроелементів.

Ферментні препарати призначають лише при підтвердженій недостатності підшлункової залози. Вони покращують перетравлення їжі, зменшують стеаторею, допомагають підтримувати масу тіла та покращують засвоєння поживних речовин. Такі препарати приймають під час їжі або одразу після початку прийому їжі, щоб ферменти могли працювати одночасно з процесом травлення.

Коли потрібна госпіталізація

При підозрі на гострий панкреатит необхідно якнайшвидше звернутися по медичну допомогу. Негайна госпіталізація потрібна при:

• сильному болю у верхній частині живота;
• багаторазовому блюванні;
• підвищенні температури;
• різкій слабкості;
• зниженні артеріального тиску;
• утрудненому диханні;
• втраті свідомості.

Тяжкий гострий панкреатит може швидко призводити до ураження нирок, легень, серцево-судинної системи та інших органів, тому лікування проводиться лише в умовах стаціонару.

Дієта при панкреатиті

Дієта при панкреатиті є одним із найважливіших компонентів лікування та профілактики повторних загострень. Після гострого панкреатиту харчування відновлюють поступово. Якщо пацієнт добре переносить їжу, тривале голодування не рекомендується.

Основні принципи харчування:

• невеликі порції 5–6 разів на день;
• відмова від переїдання;
• достатня кількість білка;
• обмеження дуже жирної та смаженої їжі;
• достатнє споживання рідини.

Що можна їсти

До раціону зазвичай рекомендують включати:

• нежирну рибу;
• курятину, індичку, кролятину;
• нежирний сир і кисломолочні продукти;
• вівсяну, гречану та рисову каші;
• картоплю, кабачки, моркву та інші овочі після термічної обробки;
• овочеві супи;
• омлети;
• банани;
• запечені яблука.

Якщо після жирної їжі виникають біль, здуття живота або діарея, потрібно повідомити про це лікаря. Такі симптоми можуть свідчити про недостатність травних ферментів і потребу в корекції лікування.

Які продукти краще обмежити

При дієті при панкреатиті рекомендують максимально обмежити:

• жирне м'ясо та смажені страви;
• копченості;
• фастфуд;
• дуже гостру їжу;
• солодкі газовані напої.

Алкоголь при панкреатиті рекомендується повністю виключити, оскільки навіть невеликі його дози можуть спровокувати повторне загострення захворювання.

Чого не можна робити при панкреатиті

При підозрі на гострий панкреатит не варто:

• прикладати грілку або будь-яке тепло до живота;
• безконтрольно приймати ферментні препарати чи знеболювальні;
• намагатися лікуватися народними методами;
• відкладати звернення до лікаря при сильному або тривалому болю.

Своєчасна медична допомога значно знижує ризик розвитку тяжких ускладнень панкреатиту.

Профілактика панкреатиту

Профілактика панкреатиту полягає у контролі факторів ризику та дотриманні здорового способу життя. Для цього рекомендують:

• повністю відмовитися від куріння;
• своєчасно лікувати жовчнокам'яну хворобу;
• підтримувати здорову масу тіла;
• контролювати рівень тригліцеридів у крові;
• дотримуватися збалансованого харчування;
• приймати лікарські препарати лише за призначенням лікаря;
• проходити контрольні огляди після перенесеного панкреатиту.

Якщо панкреатит був пов'язаний із вживанням алкоголю, повна відмова від нього є одним із найефективніших способів запобігти повторним загостренням.

Чи можна повністю вилікувати панкреатит?

Прогноз залежить від форми захворювання. Після легкого гострого панкреатиту підшлункова залоза часто повністю відновлює свою функцію, якщо вдалося усунути причину запалення.

Хронічний панкреатит повністю вилікувати неможливо, оскільки зміни в тканині підшлункової залози є незворотними. Проте сучасне лікування панкреатиту дозволяє значно уповільнити прогресування захворювання, зменшити біль, покращити травлення та знизити ризик ускладнень панкреатиту. Найважливішу роль відіграє спосіб життя. Відмова від алкоголю та куріння допомагає суттєво зменшити частоту загострень і сповільнити втрату функції підшлункової залози.

При появі сильного болю у верхній частині живота, нудоти, багаторазового блювання чи інших симптомів панкреатиту необхідно якомога швидше звернутися до сімейного лікаря або гастроентеролога. Якщо біль інтенсивний, супроводжується блюванням, підвищенням температури чи погіршенням загального стану, слід негайно викликати швидку медичну допомогу. Чим раніше розпочато лікування, тим більше шансів уникнути тяжких ускладнень і зберегти нормальну функцію підшлункової залози.