Як стати донором: все, що варто знати
Донорство — це більше, ніж добра справа. Це усвідомлений вибір, який може рятувати життя.
У цьому випуску подкасту «Розмова з лікарем» донорка-амбасадорка Вікторія Шох ділиться особистим досвідом донорства, говорить про мотивацію, поширені страхи, донорство під час війни та пояснює, чому зробити перший крок насправді не так страшно, як здається.
DOC.UA реалізував партнерство з Biopharma Plasma заради життя — кожна донація в цих центрах допомагає створювати життєво важливі препарати для пацієнтів в Україні. Детальніше про партнерство можна прочитати у спеціальному матеріалі DOC.UA та Biopharma Plasma.
Перший крок до донорства: як усе почалося
Для багатьох рішення стати донором народжується не з імпульсу, а з внутрішнього запиту — як допомогти по-справжньому.
«Вперше я стала донором у липні 2023 року. Я шукала шлях, яким можу допомогти, окрім просто донатів. Донорство виявилося саме таким варіантом», — розповідає Вікторія.
Вона зізнається, що спочатку боялася здавати кров через довше відновлення, тому почала з плазми. Центр Biopharma Plasma знайшла онлайн, записалася — і вже після першого візиту страхи зникли.
Скільки часу займає донація і як проходить процедура
Багатьох зупиняє думка, що донорство — це довго й виснажливо. Насправді процедура добре структурована.
Перед самою донацією процес виглядає так:
- реєстрація та анкета;
- міні-аналіз крові з пальця;
- консультація лікаря-терапевта;
- допуск до донації.
«Перший раз як у первинного донора, весь процес зайняв приблизно півтори години. Далі — близько години або навіть трохи менше», — пояснює донорка.
Сама донація плазми триває в середньому 40 хвилин, а швидкість налаштовується індивідуально — залежно від стану судин та реакції організму.
Донорство як місія, а не просто звичка
З часом донорство для Вікторії перестало бути просто регулярною процедурою.
«Спочатку це була звичка. А потім — місія. Я зрозуміла, що хочу не лише здавати плазму, а й говорити про це», — каже вона.
Так з’явилося коло донорів-амбасадорів — людей різного віку й професій, яких об’єднує ідея популяризації донорства в Україні. Вони подорожують, здають плазму в різних містах, розповідають про донорство навіть випадковим співрозмовникам.
Донорство під час війни: чому це критично важливо
Потреба в донорстві існувала завжди, але з початком повномасштабної війни вона зросла в рази.
«Донорів не вистачало ще до війни, а зараз — тим більше. Дуже багато військових потребують препаратів на основі плазми», — наголошує Вікторія.
Для неї переломним моментом стала поїздка з пораненими військовими з ампутаціями.
«Я побачила людей, яким реально допомагають препарати, створені з плазми. І усвідомила: я — частина цього процесу», — ділиться вона.
Найпоширеніший міф про донорство
Перед тим як зважитися, більшість людей мають страхи. Найпопулярніший з них — небезпека зараження.
«Це міф. Усе, що контактує з кров’ю, є одноразовим і стерильним. Ризик зараження дорівнює нулю», — пояснює донорка.
Це базовий стандарт безпеки, без якого жоден центр донорства просто не має права працювати.
Чи потрібно бути “ідеально здоровим” донором
Ще один страх — що донором може бути лише спортсмен або людина на ідеальній дієті.
Насправді все простіше. Важливо:
- не мати серйозних протипоказань;
- пройти обов’язковий огляд;
- отримати дозвіл лікаря.
«Людина з вулиці не може просто прийти й здати плазму. Спочатку — аналізи, огляд, консультація. Це безпечно і для донора, і для майбутнього препарату», — пояснює Вікторія.
Як почуваються після донації
Після донації більшість донорів не відчувають жодного погіршення стану.
«Єдине відчуття — прохолода, коли кров повертається з фізіологічним розчином. Загалом усе швидко відновлюється», — ділиться донорка.
Плазма повністю відновлюється за 2–3 дні, тому донувати її можна раз на два тижні.
Чому донорство змінює життя
З часом донорство впливає і на спосіб життя.
«Я стала уважнішою до харчування, почала більше рухатися, слідкувати за здоров’ям. Це мотивує бути кращою», — каже Вікторія.
Вона також змогла залучити до донорства сестер, колег і навіть школярів — через освітні зустрічі та екскурсії.
Порада тим, хто боїться зробити перший крок
Наприкінці Вікторія звертається до тих, хто вагається.
«Ознайомтесь з інформацією, подивіться історії людей. Є фільм “Ділитися життям” — 23 хвилини, але він перевертає уявлення. Коли бачиш, що це реально працює і рятує життя, страхи зникають».
Донорство — це не про героїзм. Це про простий крок, який може стати для когось вирішальним.
Дізнавайтеся всі деталі та ставайте донором!
А також подивіться повний випуск подкасту “Розмова з лікарем”, щоб почути цю історію наживо і, можливо, знайти свою мотивацію стати донором.
Ще цікаве про донорство:
