Хто найчастіше звертається до отопластики й чому, які вуха ще зовсім недавно були «в моді» у підлітків, які ускладнення можливі після операції та як проходить реабілітація.
Усе це розповідає Катерина Руденька, хірург-отоларинголог сучасної клініки ЛОР-хірургії RHINO (Київ).
Отопластика — це хірургічна операція на вуха, яка дозволяє змінити або відновити форму, розмір чи положення вушної раковини. Вона буває двох основних видів: естетична та реконструктивна отопластика.
Естетична отопластика — це корекція форми вух, які вже є, але мають небажану форму або розміщення. Це може бути лазерна отопластика, двостороння отопластика, виправлення асиметрії вух чи зменшення їхнього розміру. Тут йдеться про удосконалення вже наявної структури відповідно до загальноприйнятих норм.
Реконструктивна отопластика — це складна операція, спрямована на повне відновлення вушної раковини. До неї звертаються:
Відновлення може відбуватись із використанням аутологічного хряща (ребра), ендопротезів, які імплантуються під шкіру, або екзопротезів, які зовні ідентичні справжньому вуху. Це дозволяє не лише повернути зовнішній вигляд, але й допомогти пацієнту соціалізуватися.
Так, це правда: ринопластика залишається значно популярнішою, ніж отопластика вух. Причина — у візуальній домінантності носа. Він знаходиться в центрі обличчя і його деформації миттєво помітні. У той час як вуха можна прикрити волоссям, шапкою чи одягом, ніс завжди на виду, що й пояснює більшу кількість звернень.
Булінг у дитячому віці і є найчастішою причиною звернень. Діти з виступаючими або асиметричними вухами часто стають мішенню для образ, наприклад, "чебурашка" чи "слонові вуха". Такі образи залишають травми, які люди носять із собою роками.
Хоч отопластика для дорослих є поширеною, переважна кількість пацієнтів — діти шкільного віку. Часто ініціатива йде від батьків, які самі пережили насмішки в дитинстві, і не хочуть, щоб їхні діти отримали той самий досвід, або уже бачать психологічний дискомфорт у своїх дітей.
У дорослих основна мотивація — звільнитися від комплексів, отримати естетичний результат до і після отопластики та повернути впевненість. І хоча вушна хірургія може здатись не такою “видимою” як ринопластика, для багатьох вона має не менше значення.
Найкращий вік для отопластики у дітей — від 6 років. Саме до цього віку вушна раковина формується на 95%, і вже можна проводити естетичну корекцію. Це особливо актуально перед школою, аби уникнути булінгу з боку однолітків.
Щодо реконструктивної отопластики, особливо з використанням аутореберного хряща, то її найчастіше проводять з 9–10 років. Раніше — тільки у виняткових випадках. У дорослих обмежень за віком немає, головне — відсутність протипоказань до хірургії.
Найважливіше — не соромитися. Сучасна отопластика — це безпечна та ефективна процедура, яка змінює не лише зовнішність, а і якість життя. Якщо вас турбує форма або положення вух, якщо ви з дитинства носите образи або комплекси — не варто чекати.
Сучасна пластика вух — це не лише про красу, а про впевненість у собі. І пам’ятайте: асиметрія до 2–3 мм — це норма. Вуха не обов’язково повинні бути ідеально однаковими, але вони мають гармонійно виглядати на вашому обличчі.
Так, бувають ситуації, коли лікар відмовляє у проведенні отопластики. Найпоширенішими причинами є медичні протипоказання:
Крім медичних причин, бувають випадки, коли пацієнт приходить із нереалістичними очікуваннями, наприклад, просить зробити «вухо ельфа». У таких ситуаціях важливо враховувати вік, психологічний стан, а також мотиви пацієнта. Особливо, якщо це дитина до 18 років, тоді рішення приймається разом із батьками. Зважене рішення лікаря — це завжди турбота про безпеку та довгостроковий результат.
Попри те, що отопластика може здаватися «простішою» процедурою, це повноцінне хірургічне втручання, що вимагає якісної підготовки. Перш за все пацієнт проходить консультацію з хірургом, де обговорюються очікування, вивчається історія хвороб і потенційні ускладнення після отопластики.
Перед операцією обов’язкові:
Особливої уваги потребують пацієнти з алергією або проблемами з загоєнням тканин. Лікар детально пояснює, що не можна після отопластики, як підготуватись морально та фізично, і попереджає про можливі реакції організму.
Операція триває в середньому від однієї до двох годин — якщо це естетична отопластика. У складніших випадках, наприклад, при реконструкції вуха, процедура може займати до 6 годин.
Анестезія підбирається індивідуально. У дітей або пацієнтів, які бояться, частіше використовується загальний наркоз. У дорослих — можлива місцева анестезія за бажанням пацієнта. Багато хто хвилюється, чи боляче робити отопластику, але сама операція абсолютно безболісна завдяки анестезії. Незначний дискомфорт може виникнути в період післяопераційного відновлення.
Рубець після отопластики дійсно залишається, але він практично непомітний, оскільки розріз виконується на тильній поверхні вушної раковини, тобто ззаду вуха. Це дозволяє приховати його як візуально, так і механічно (волоссям або аксесуарами).
У більшості випадків рубець — нормотрофічний, тобто тонкий, рівний і малопомітний. Проте є ризик утворення гіпертрофічних або келоїдних рубців, особливо у схильних до цього пацієнтів. У таких ситуаціях застосовуються спеціальні мазі, лазерне шліфування або повторне хірургічне втручання. Саме тому лікарі завжди попереджають про такі варіанти під час консультацій.
Після отопластики важливо дотримуватись обмежень, щоб забезпечити правильне загоєння та уникнути ускладнень. У перші 5–7 днів пацієнт повинен носити цілодобову пов'язку або бандаж, який щільно прилягає до голови та фіксує вуха в новому положенні. Після зняття швів (приблизно на 7-й день), пов’язку носять лише вночі — протягом 3–4 тижнів. Це важливий етап, оскільки тканини ще не повністю сформовані.
У цей період забороняється:
Також небажано носити великі або важкі сережки, особливо якщо проводилось коригування мочки вуха. В таких випадках краще обмежитись легкими сережками на перші 2 місяці.
Скільки заживає після отопластики? Перший етап загоєння триває приблизно 7–10 днів.
Протягом першого тижня:
Через 7 днів:
Повне відновлення — до 1–2 місяців, коли остаточно формуються нові контури (вушна раковина адаптується до нового положення, заживають тканини, зменшується набряк).
Найчастіше пацієнтам психологічно та фізично складно носити постійну пов’язку в перші дні. Особливо це стосується жінок, які хочуть помити голову або привести себе до ладу. Але волога й тепло — вороги швів, тому на перший тиждень доведеться трохи потерпіти.
Інші поширені труднощі:
Це все тимчасово. Грамотне дотримання рекомендацій — запорука швидкого та естетично якісного результату.
На жаль, таке можливо, хоча це трапляється рідко. Повернення вуха до попередньої форми може статися, якщо:
Є різні техніки отопластики: деякі використовують лише шовний матеріал, інші — додаткову резекцію хряща. У випадку непередбаченого повернення вуха до колишнього стану, проводиться або корекція під місцевою анестезією, або повторна отопластика (реоперація).
Лікар зазвичай попереджає про такі ризики та просить приходити на контрольні огляди через місяць, три та шість місяців. Це важливо, щоб вчасно виявити можливу деформацію і скоригувати її без ускладнень.
Результат отопластики тривалий і зазвичай зберігається на все життя. Повторна операція не потрібна, якщо пацієнта влаштовує естетичний результат і не виникає ускладнень, таких як розходження швів чи деформація хряща. Але в окремих випадках може знадобитися повторне втручання, особливо якщо сталися зміни внаслідок фізичного впливу або недотримання рекомендацій у післяопераційний період.
Так, повторна отопластика можлива, але потреба в ній виникає рідко. Якщо і потрібна, то зазвичай:
Хронічний біль — вкрай рідкісний побічний ефект. За даними медичної літератури, частота складає лише 1–3%. Його поява може бути пов'язана з:
Прогнозувати появу хронічного болю заздалегідь складно — це стає відомо вже після операції, під час реабілітації.
Ціна формується з кількох складників:
Час проведення операції також впливає на ціну:
Хочете дізнатися ще більше про отопластику, етапи реабілітації та тонкощі вибору хірурга? У подкасті з Катериною Руденькою ми детально обговорили всі нюанси, про які не встигли розповісти в цій статті — від психологічних змін у пацієнтів після операції до типових помилок у догляді за вухами.
Окрема важлива тема, яку ми не включили в текст, — операції з відновлення слуху після акубаротравм. У клініці RHINO такі втручання українським військовим проводяться безкоштовно завдяки підтримці благодійного фонду «Півник».