Корисні лікувальні властивості канабісу, особливо щодо знеболення, широко визнані у всьому світі. Проте його один з основних діючих інгредієнтів, тетрагідроканабінол (ТГК), включено до списку 1 заборонених наркотиків Єдиної конвенції ООН про наркотичні засоби. Саме цей статус перешкоджає використанню марихуани в медичних цілях та викликає гострі дискусії між урядами, регуляторними та правоохоронними органами з одного боку та лікарями й пацієнтами з іншого.
А що ж в Україні? Про те, що таке медичний канабіс, його використання в лікуванні, а також про легалізацію медичного канабісу, основні складові законопроєкту, світову практику та думку лікарів щодо цього, розповідаємо в статті.
Медична марихуана — це термін для похідних рослини Cannabis sativa, які використовуються для полегшення симптомів, викликаних певними захворюваннями. Медична марихуана також відома як медичний канабіс. В законодавстві України наразі відсутнє визначення медичного канабісу як такого.
Марихуана містить в собі понад 200 активних компонентів, основні два: тетрагідроканабінол та канабідіол.
Марихуана це наркотик? Тетрагідроканабінол – це основна психоактивна речовина в рослині, простими словами, та, яка може дати відчуття кайфу. Проте, ТГК або не міститься в медичному канабісі. Натомість канабідіол – основна речовина медичного канабісу, не чинить активної дії на мозок, а лише може полегшити симптоми низки захворювань, зокрема, епілепсії, ПТСР, порушення сну тощо.
Дослідники вивчають, чи може медична марихуана допомогти в лікуванні ряду захворювань, зокрема:
Але ще не доведено точно, що медичний канабіс допомагає при багатьох із цих захворювань, за кількома винятками. Найбільша кількість доказів терапевтичних ефектів канабісу пов’язана з його здатністю зменшувати хронічний біль, нудоту та блювоту внаслідок хіміотерапії, а також спастичність.
Канабіноїди — активні хімічні речовини в медичній марихуані — схожі на хімічні речовини, які виробляє організм, і які впливають на апетит, пам’ять, рух і біль.
Деякі дослідження показують, що канабіноїди можуть:
Щоб відповісти на це питання, необхідні подальші дослідження, але можливі побічні ефекти медичної марихуани можуть включати:
А що ж з цього приводу думають лікарі медичного сервісу DOC.ua?
Онкогінеколог.
За словами онкогінеколога Корнієнка Валентина Геннадійовича: “Медичний канабіс використовується для полегшення стану при невиліковних хворобах. Варто зауважити, що він містить речовину канабідіол – CBD, що не викликає задоволення, ейфорії, гальмівних реакцій, а також звикання, проте полегшує нудоту, допомагає при втраті апетиту, безсонні, тривожності, депресивних станах, розладах роботи кишківника, та що дуже важливо, при больовому синдромі. Тобто, якщо сказати простіше, від нього не буде жодної користі наркозалежним людям, але буде пацієнтам з важкими хворобами. Ці препарати, можна призначати так само як і інші наркотичні засоби, що призначають при больовому синдромі (наприклад, морфін). Але у порівнянні з ними медичний канабіс менш токсичний”.
У гінекології медичний канабіс використовується для лікування таких станів, як розлади фертильності, синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), ендометріоз і гінекологічні ракові захворювання. Крім того, за даними досліджень CBD у 2019 році щодо лікування передменструального синдрому показали, що медичний канабіс може бути корисним для полегшення хронічного та гострого болю до та під час менструацій.
Психіатр, психотерапевт.
За словами лікаря Царука Євгена Григоровича: “Медичний канабіс, а точніше продукти для медичного використання на основі канабідіолу (CBMP) обмежено може бути використаний в медичній практиці у сфері неврології, нейрохірургії, онкології, психіатрії та паліативній медицині. Якщо говорити про використання СВМР саме в практиці лікаря-психіатра, то, перш за все, мова може йти про покращення сну у пацієнтів з посттравматичним стресовим розладом, полегшення симптомів соціальної тривожності, деяких форм депресій, РДУГ.
Актуальність використання СВМР саме в психіатричній практиці станом на зараз є сумнівною з кількох причин. В першу чергу через достатньо обмежену кількість та сумнівну якість доказової бази, що своєю чергою виливається у відсутність адекватних протоколів (що охоплює послідовність проведення процедур для визначення показань та протипоказань до призначення таких препаратів, лікарську форму препарату, дозування, швидкість титрування, тривалість лікування, практичних заходів щодо запобігання та раннього виявлення зловживань).
Разом з тим, якщо говорити про можливі “гострі кути”, необхідно розуміти, що перед застосуванням такого лікування в практиці лікаря, для початку необхідним буде створення нормативно-правової бази, форм обліку та аудиту, визначення органів, що регулюватимуть обіг таких ліків та зберігання їх у пацієнтів, розв'язання юридичних питань, та проведення психоосвіти для населення, як обов'язкового компонента всього процесу впровадження СВМР, з метою подолання великої кількості міфів про медичний канабіс”.