Везикуліт

Причини

Запальні процеси при везикуліті викликаються інфекцією, що потрапила в сечостатеву систему чоловіків, причому розвиток цієї хвороби, як правило, викликають хвороботворні бактерії (гонокок або стафілокок). Мікроби здатні виявитися в везикулах гематогенно, лімфогенно або по висхідному шляху. Потрапляючи з сечостатевої системи, хвороботворні мікроби розмножуються і викликають запальний процес. Розвитку хвороби сприяють: охолодження, статева стриманість, імунодефіцит, відсутність різноманітної фізичної рухливості, випадкові статеві контакти, нераціональне харчування і тривалі запори.

Симптоми

Розрізняють два різновиди везикуліту: гостру і хронічну. У гострій формі, розвиток хвороби відбувається швидко і пов'язаний з раптовими підвищеннями температури, при яких може відчуватися озноб. В районі малого тазу відчувається тупий біль, що наростає в процесі дефекації, а також при сечовипусканні. Можливе значне зниження тонусу, головні болі, почастішання випускання сечі, мимовільні ерекції і гемоспермія (кров в спермі). Дана форма хвороби часто розвивається з хронічного простатиту, тому його легко сплутати з загостренням запалення простати.

Хронічна форма в більшості випадків розвивається як ускладнення гострої форми, проте іноді спостерігається спочатку хронічний процес захворювання. Симптомами хронічної форми є тягнучі болі в промежині (іноді в області попереку), перебої в функції статевих органів (болі при ерекції і еякуляції, зниження сили оргазму або його повна відсутність), зміна складу сперми і більш частим сечовипусканням. Варто відзначити, що везикулит в деяких випадках може розвиватися практично без симптомів, що виключає можливість очевидного виявлення хвороби. Такі випадки можна виявити тільки шляхом обстеження сечостатевої системи.

Ускладнення

При недостатній або невідповідній терапії гострий везикуліт набуває ускладнену форму, що призводить до емпієми (гноїння) уражених везикул. Хронічний везикуліт може бути ускладнений переходом на придатки яєчника і викликати хронічний епідидиміт. Подальше ускладнення перебігу хронічного різновиду хвороби може приводити до безпліддя.

Діагностика

Як правило, везикуліт, симптоми якого проявляються явно, є однозначним приводом для всебічного обстеження. Серед діагностичних процедур призначають УЗД і ректальне дослідження, а також загальні аналіз геми і урини. На додаток до цих процедур може бути призначений ВАК посів секреції насінних бульбашок і спермограма.

Лікування

Медикаментозна терапія при гострому везикуліті проводиться антибіотиками, наприклад, фторхонолонового ряду і макроліди. На додаток до антибіотиків можуть бути застосовані симптоматичні і протизапальні засоби. Якщо серед симптомів присутня підвищена температура, то призначають постільний режим. Для симптоматичного знеболювання і полегшення дефекації необхідно нормалізувати стілець, з цією метою застосовують проносне. Фізіотерапевтичні процедури (гарячі ванни, мікроклізми, грілки промежини і масаж везикул) призначають тільки після нормалізації температури.

Везикуліт, ускладнення якого привели до нагноєння, вирішують за допомогою оперативного втручання - везикули пунктують, гній усувають і застосовують дренаж. Так само може застосовуватися везікулектомія, при цьому абсцес розкривають і видаляють везикулу. Однак, якщо в ході лікування хронічного захворювання результат не досягнутий, то може бути призначено промивання везикул при їх пункції, грязьові аплікації і масаж везикул. Хронічний везикуліт, лікування якого проходить неефективно можна купірувати, застосовуючи ректальні свічки.