<h2 style="text-align: left;">Причини</h2> <p style="text-align: left;">Запальні процеси при везикуліті викликаються інфекцією, що потрапила в сечостатеву систему чоловіків, причому розвиток цієї хвороби, як правило, викликають хвороботворні бактерії (гонокок або стафілокок). Мікроби здатні виявитися в везикулах гематогенно, лімфогенно або по висхідному шляху. Потрапляючи з сечостатевої системи, хвороботворні мікроби розмножуються і викликають запальний процес. Розвитку хвороби сприяють: охолодження, статева стриманість, імунодефіцит, відсутність різноманітної фізичної рухливості, випадкові статеві контакти, нераціональне харчування і тривалі запори.</p> <h2 style="text-align: left;">Симптоми</h2> <p style="text-align: left;">Розрізняють два різновиди везикуліту: гостру і хронічну. У гострій формі, розвиток хвороби відбувається швидко і пов'язаний з раптовими підвищеннями температури, при яких може відчуватися озноб. В районі малого тазу відчувається тупий біль, що наростає в процесі дефекації, а також при сечовипусканні. Можливе значне зниження тонусу, головні болі, почастішання випускання сечі, мимовільні ерекції і гемоспермія (кров в спермі). Дана форма хвороби часто розвивається з хронічного простатиту, тому його легко сплутати з загостренням запалення простати.</p> <p style="text-align: left;">Хронічна форма в більшості випадків розвивається як ускладнення гострої форми, проте іноді спостерігається спочатку хронічний процес захворювання. Симптомами хронічної форми є тягнучі болі в промежині (іноді в області попереку), перебої в функції статевих органів (болі при ерекції і еякуляції, зниження сили оргазму або його повна відсутність), зміна складу сперми і більш частим сечовипусканням. Варто відзначити, що везикулит в деяких випадках може розвиватися практично без симптомів, що виключає можливість очевидного виявлення хвороби. Такі випадки можна виявити тільки шляхом обстеження сечостатевої системи.</p> <h3 style="text-align: left;">Ускладнення</h3> <p style="text-align: left;">При недостатній або невідповідній терапії гострий везикуліт набуває ускладнену форму, що призводить до емпієми (гноїння) уражених везикул. Хронічний везикуліт може бути ускладнений переходом на придатки яєчника і викликати хронічний епідидиміт. Подальше ускладнення перебігу хронічного різновиду хвороби може приводити до безпліддя.</p> <h2 style="text-align: left;">Діагностика</h2> <p style="text-align: left;">Як правило, везикуліт, симптоми якого проявляються явно, є однозначним приводом для всебічного обстеження. Серед діагностичних процедур призначають УЗД і ректальне дослідження, а також загальні аналіз геми і урини. На додаток до цих процедур може бути призначений ВАК посів секреції насінних бульбашок і <a href="https://doc.ua/ua/diagnostics/kiev/all/spermogramma">спермограма</a>.</p> <h2 style="text-align: left;">Лікування</h2> <p style="text-align: left;"><a href="https://doc.ua/ua/apteka">Медикаментозна терапія</a> при гострому везикуліті проводиться антибіотиками, наприклад, фторхонолонового ряду і макроліди. На додаток до антибіотиків можуть бути застосовані симптоматичні і протизапальні засоби. Якщо серед симптомів присутня підвищена температура, то призначають постільний режим. Для симптоматичного знеболювання і полегшення дефекації необхідно нормалізувати стілець, з цією метою застосовують проносне. Фізіотерапевтичні процедури (гарячі ванни, мікроклізми, грілки промежини і масаж везикул) призначають тільки після нормалізації температури.</p> <p style="text-align: left;">Везикуліт, ускладнення якого привели до нагноєння, вирішують за допомогою оперативного втручання - везикули пунктують, гній усувають і застосовують дренаж. Так само може застосовуватися везікулектомія, при цьому абсцес розкривають і видаляють везикулу. Однак, якщо в ході лікування хронічного захворювання результат не досягнутий, то може бути призначено промивання везикул при їх пункції, грязьові аплікації і масаж везикул. Хронічний везикуліт, лікування якого проходить неефективно можна купірувати, застосовуючи ректальні свічки.</p>