Етіологія розвитку даної хвороби може бути наступною: недорозвинення чоловічих статевих залоз з народження; порушення в роботі виділення статевих гормонів пов'язані з токсичним, травматичним, інфекційним, або ж променевим ураженням; порушення в роботі гіпоталамуса і гіпофіза. Причини Гіпогонадиз у чоловіків може з'являтися внаслідок істотного зменшення секреції гормону що відповідає за статеву функцію в організмі. При первинному вигляді захворювання наступають зміни безпосередньо в тастікулярній тканині, вторинним видом захворювання вважається гіпогонадотропний гіпогонадизм, що є наслідком ураження гіпофіза. Симптоми Основні прояви хвороби багато в чому залежні від вікового показника її виникнення, а також ступеня загальної гормональної нестачі в організмі. Розрізняють форми виникнення патології в стадії до статевого дозрівання або після. У першому випадку для хворого характерний євнохоїдний синдром, для якого властиве нерівномірне зростання, подовжені кінцівки і відставання розвитку області грудей і плечового пояса. М'язова маса розвинена в недостатній мірі, підшкірний жир розподілений в організмі за жіночим типом. Гіпофункція яєчок характеризується недорозвиненням вторинних чоловічих статевих ознак: уповільнення або повна відсутність зростання волосяного покриву на тілі або обличчі чоловіка; недорозвинення гортані, внаслідок чого високий тембр голосу; статеві органи розвинені недостатньо, член маленький, на мошонці відсутні характерні складки; передміхурова залоза не розвинена, при пальпації може не визначатися. Якщо розвивається вторинний гіпогонадизм, до вищеперелічених симптомів може додатися ожиріння, потяг до протилежної статі і ерекція повністю відсутня. Якщо патологія виникла після настання статевого дозрівання, коли організм вже встиг повністю сформуватися, симптоми будуть не так сильно виражені. При цьому також буде характерно значне ожиріння і розлади пов'язані з роботою вегетативно-судинної системи, безпліддя і порушення основних статевих функцій. Діагностика Діагностика захворювання може включати в себе призначення андрологом лабораторних досліджень, а також рентгенологічнь обстеження. Для гіпогонадизма властиво відставання розвитку кісткового скелета, тобто хворий виглядає значно молодше за свій реальний вік. У крові спостерігається значне зниження рівня тестостерону. При проведенні аналізу еякуляту або олігоспермії в деяких випадках їх отримання не представляється можливим. Прогноз для даного захворювання сприятливий, воно носить хронічний характер, завдяки адекватному лікуванню завжди можна знизити ступінь андрогенної недостатності. Лікування Якщо у хворого діагностували гіпогонадотропний гіпогонадизм лікування має призначатися у вигляді замісної терапії гормональними препаратами тестостерону. Терапія повинна проводитися на постійній основі, що дасть можливість створити необхідний гормональний рівень в організмі людини. Якщо у хворого розвивається вторинний гіпогонадизм лікування повинно мати вигляд стимулюючої терапії гонодотропін 2-3 рази в тиждень протягом одного місяця з подальшим місячною перервою. Дану терапію можна поєднувати з використанням андрогенів. Крім цього хворому показана зміцнює терапія, ЛФК та масаж.