Зустрічається це захворювання найчастіше в високогірних місцевостях, але трапляється і в глибинах континентів. Досить великі скупчення хвороби спостерігаються в Німеччині, Франції, Швейцарії та в США. Жінки і дівчата частіше за все страждають від йододефіциту, оскільки статеві залози тісно пов'язані з щитовидною. Причини Це захворювання прийнято ділити на два типи: абсолютна йодна недостатність і відносна йодна недостатність. Причини, що можуть викликати таке захворювання як ендемічний зоб, прості. Найчастіше такими є недостатньо збалансоване харчування (абсолютна недостатність), в якому не вистачає морепродуктів, насичених йодом, деяких сортів круп, молочних продуктів. Якраз під час харчування людина вживає дев'яносто відсотків йоду, необхідного на добу. Друга причина появи йододефіциту – захворювання шлунково-кишкового тракту (відносна йодна недостатність), що, власне кажучи, і призводить до неповноцінного засвоєння організмом частинок йоду. При таких хворобах шлунка або кишечника людина може страждати ендемічним зобом, незважаючи на повноцінний, насичений йодом раціон харчування. Решта 10% добової норми йоду отримує організм частково з води, частково з повітря. У регіонах з низьким кількісним складом йоду в довкілля населення часто страждає йододефіцитом (наприклад, північна частина Росії, включаючи Москву). Населені пункти, що мають високий радіаційний фон, стикаються з масовими явищами ендемічного зобу. Нітрати, карбонат літію, перхлорат калію, сульфаніламіди – медикаменти, які здатні блокувати засвоєння частинок йоду. Трапляється, що вироблення тиреоїдних гормонів спотворено на генетичному рівні і, внаслідок цього, ендемічне захворювання передається у спадок. Симптоми Ендемічний зоб викликає певні симптоми, пов'язані зі збільшенням щитовидних залоз: загальну слабкість організму, неприємні відчуття (можливий біль) в грудній клітці в області серця, головний біль. Таким чином, збільшуючи обсяг щитовидки, людське тіло частково компенсує брак групи тиреоїдних гормонів. Найчастіше такий дефіцит перетворюється в один недуга під назвою – гіпотиреоз. Симптоми, які можуть проявитися при захворюванні ендемічний зоб: задуха, утруднення дихання, якому супроводжує здавлювання глотки, сухий кашель. При найважчій стадії йододефіциту може розвинутися хвороба серця, виражена в збільшенні в розмірах і посиленою діяльності шлуночка і правого передсердя. Найважчі ускладнення дифузного зобу – внутрішній вилив крові в області щитовидної залози, розвиток гострого тиреоїдиту, перехід вузлової патології в злоякісну форму. Діагностика Для діагностування дифузного зобу проводять лабораторні дослідження крові (визначається кількісний склад на гормони групи Т3, Т4 і ТТГ, з'ясовується рівень тиреоглобуліну) і екскрементів. Найчастіше у пацієнтів порушується баланс гормонів групи тиреоїдних і помічається висока концентрованість тиреоглобуліну, низькі показники йоду в сечі. УЗД – спосіб діагностування за допомогою інструментів, який забезпечує можливість встановлення типу патології – вузловий або дифузійної. Радіоізотопне сканування дозволяє визначити здатність щитовидної залози функціонувати. Біопсія є допоміжним засобом для з'ясування доброякісності або ж злоякісності вузлової форми. Лікування Лікування ендемічного зобу залежить від ступеня збільшення щитовидки. Якщо присутня незначна гіперплазія, найчастіше вистачає пройти пару курсів йодиду калію. Широко використовують дієтотерапію, в якій домінують продукти, насичені йодом. Замісну гормональну терапію призначають пацієнтові при ускладненні гіпотиреозу. Тотожним замінником штучного походження для гормонів є "Льовотіроксин". На пізній стадії вузлового ендемічного зобу без хірургічного втручання не обійтися. Щоб не сталося повернення хвороби після операції, пацієнтові проводять замісне гормональне лікування. Профілактика ендемічного зобу не містить специфічних заходів. Найбільш результативним попередженням йододефіциту вважається систематичне використання в приготуванні їжі йодованої солі. Щоб мікроелементи йоду не руйнуючи під час нагрівання, сіль додавати краще після приготування. Якщо в щоденному раціоні харчування використовувати рибу і інші продукти, багаті йодом, можна знизити ймовірність захворювання ендемічним зобом. Ендемічний зоб у дітей – одна з найбільш зустрічаючих хвороб, пов'язаних з йододефіцитом. У більшості випадків ця форма захворювання є дифузійною. Інформаційні дослідження говорять про те, що почастішали випадки хвороби дифузного зобу у дітей на 6%, і займають приблизно 25% з усіх ендокринологічних захворювань, характерних для дитячого організму. Так, сильно вплинули на показники два основні чинники: недотримання повноцінного дитячого раціону харчування і погіршення екологічної ситуації на планеті. Третина випадків дитячого ендемічного зобу діагностується у підлітків (від чотирнадцяти років). Ускладнення у дітей супроводжуватися появою ендемічного кретинізму, що включає в себе затримку фізичного та інтелектуального розвитку. Щоб уникнути таких важких наслідків і взагалі самої хвороби, спровокованої йододефіцитом, профілактику починають здійснювати ще під час вагітності, продовжуючи і після народження протягом усього життя дитини.