Вірусний енцефаліт

Види

Серед енцефалітів традиційно виділяють:

• лейкоенцефаліти (при цьому виді запалення найбільш страждає біла речовина головного мозку);
• поліоенцефаліти (при цьому виді захворювання найбільш страждає сіра речовина головного мозку);
• паненцефаліта (в цьому випадку вражається як біле, так і сіра речовина).

Також енцефаліти можна розділити на:

• первинні – їх провокують нейротропні віруси – вони дуже небезпечні, викликають найбільшу кількість смертей;
• вторинні – при цьому виді енцефалітів нервова система хворого вражена самою імунною системою (аутоімунна реакція):
  • інфекційно-алергічні;
  • постінфекційні.

Причини

Збудником захворювання виступають:

• віруси – переважна більшість випадків захворювання, так званий вірусний енцефаліт;
• бактерії;
• грибки;
• рикетсії;
• найпростіші.

Для виникнення вірусного енцефаліту причин декілька: це і цілий ряд макро- і мікроорганізмів, і стан імунної системи людини. У сучасних умовах все частіше у людей зустрічається вроджений або набутий імуннодефіціт.

Якщо у людини спостерігається важке вірусне захворювання – енцефаліт, то вірус при попаданні в організм швидко досягає центральної нервової системи, також він може поширюватися паріневрально або по лімфатичних судинах в черепно-мозкових нервах.

Симптоми

Коли вірус потрапляє в ЦНС, то спостерігається цілий ряд симптомів, в той час як інфекцій, які протікають безсимптомно, істотно більше. Вірусний енцефаліт головного мозку ніяк не проявляє себе від декількох днів до трьох тижнів.

Захворювання може проявлятися наступними симптомами загальної інтоксикації:

• астенія;
• міалгія;
• субфебрильна температура;
• головний біль;
• втрата апетиту.

Як правило, ці симптоми тривають близько двох тижнів.

Гострий вірусний енцефаліт характеризується наступними симптомами:

• різке підвищення температури;
• лихоманка;
• поява різної неврологічної симптоматики (може бути осередкової, менінгеальної, загальномозковою);
• порушення свідомості (може проявлятися як оглушення спочатку, а після може дійти і до глибокої коми);
• припадки епілепсії;
• вестибулярні порушення (різке запаморочення або нестійкість);
• різні порушення сну.

Тривалість гострого періоду може варіюватися від декількох днів до декількох місяців (залежить від форми).

Вірусний енцефаліт, симптоми якого дуже яскраві, характеризується наступною динамікою:

• стан хворого стабілізується;
• регресує;
• неухильно зростає, може навіть призвести до летального результату.

Іноді захворювання переходить в хронічну форму, в цьому випадку можлива поява нових симптомів.

Діагностика

Діагностується захворювання наступним способом:

• виділяється і ідентифікується збудник;
• за допомогою серологічного тесту потрібно підтвердити наявність вірусу.

Також для діагностики можна використовувати полімеразної ланцюгової реакції in vitro, за допомогою цього методу легко виявити ДНК-віруси або РНК-віруси: вірус герпесу, цитомегаловірус або вірус Епштейна-Барра.

Лікування

Якщо діагностовано вірусний енцефаліт, лікування слід починати негайно, існують три основних напрямки для усунення гострої стадії захворювання:

• якщо діагностовано вірусний енцефаліт у дітей, то особливо важлива профілактика ускладнень;
• специфічна етіотропна терапія;
• обов'язково підтримку всіх функцій організму, які життєво важливі.

При вірусному енцефаліті для профілактики дегідратації можна призначити глюкокортикоїди, вони також нададуть протизапальний, протиалергічний, імуносупресивні ефект.

При гострому перебігу захворювання застосовується преднізолон, в дозуванні від 1 до 2 мг на кожний кілограм ваги перорально або в ін'єкціях (потрібно врахувати стан хворого), від трьох до чотирьох разів на добу, або при пульс-терапії одноразово. Також при вірусному енцефаліті наслідки допоможе усунути метіопреднізолон в тому ж дозуванні.

Можливе використання і дексаметазону від 0,15 до 0, 25 мг на кожний кілограм ваги, від трьох до чотирьох разів на добу. Максимальні дози глюкокортикоїдів потрібно застосовувати в перші дні, можливо їх вживання до 10 днів, але потім дозу потрібно швидко знизити, інакше побічних ефектів не уникнути. Одночасно з препаратами призначають солі кальцію і калію.

Щоб зняти набряк мозку, потрібно використовувати осмотичні діуретики, такі як манітол (маніт) і сечовину. Манітол призначають в дозуванні 1-1,5 г на кожен кілограм ваги, доза не повинна перевищувати 140-180 г. Можна поєднувати вабить з фуросемідом, він допоможе уникнути наростання набряку. Обов'язково потрібно контролювати водно-електролітний баланс.

Набряк мозку може призвести до вторинного стволовому синдрому, який призводить до дихальної, серцево-судинної недостатності. Якщо у хворого спостерігається набряк, то доцільно перевести його в реанімацію.

Якщо у хворого спостерігаються епілептичні припадки, то потрібно призначити 20% розчин натрію оксибутират внутрішньовенно, доза від 50 до 150 мг на кілограм ваги, для дітей і підлітків можна призначити клоназепам, фінлепсин або хлоралгідрат в клізмі, літичні суміші (такі як дроперидол або фентаніл) .

Для профілактики судом призначають транквілізатори і нейролептики. Протисудомну терапію слід продовжувати кілька місяців після нападу, щоб уникнути повтору нападів.

Догляд за хворим включає в себе:

• регулярне перевертання хворого в ліжку;
• санацію верхніх дихальних шляхів;
• протирання шкіри спиртом, щоб уникнути пролежнів;
• пасивна, а потім активна гімнастика.