діюча речовина: ceftriaxone;
1 флакон містить цефтриаксону натрію, що еквівалентно цефтриаксону 0,5 г або 1,0 г.
Цефтриаксон призначають для лікування нижченаведених інфекцій у дорослих і дітей, в тому числі доношених новонароджених (від народження):
Цефтриаксон можна застосовувати:
- для лікування загострень хронічного обструктивного захворювання легень у дорослих;
- для лікування дисемінованого бореліозу Лайма [раннього (стадія II) або пізнього (стадія III)] у дорослих і дітей, включаючи новонароджених з 15-денного віку;
- для передопераційної профілактики інфекцій в ділянці хірургічного втручання;
- для ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка з підозрою на бактеріальну інфекцію;
- для лікування пацієнтів з бактеріємією, яка пов'язана або імовірно пов'язана з будь-якою інфекцією, перерахованою вище.
Цефтриаксон необхідно призначати в комбінації з іншими антибактеріальними засобами, якщо передбачуваний діапазон бактерій, що спричинили захворювання, не входить до спектра його дії.
Рішення про призначення цефтриаксону необхідно приймати відповідно до офіційних керівних принципів належного застосування антибактеріальних засобів.
Гіперчутливість до цефтриаксону або до будь-якого іншого цефалоспорину.
Виражена гіперчутливість (наприклад анафілактична реакція) в анамнезі до будь-якого іншого бета-лактамного антибактеріального засобу (пеніциліни, монобактами і карбапенеми).
Цефтриаксон протипоказаний недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тижня з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).*
Цефтриаксон протипоказаний доношеним новонародженим (≤ 28-денного віку):
- з гіпербілірубінемією, жовтяницею або гіпоальбумінемією чи ацидозом, оскільки це стани, за яких зв'язування білірубіну, ймовірно, порушене;*
- якщо вони мають показання (або очікується, що матимуть показання) до лікування кальцієм для внутрішньовенного введення або кальцієвмісними інфузіями у зв'язку з ризиком утворення преципітатів цефтриаксон-кальцієвої солі.
* Дослідження іn vitro показали, що цефтриаксон може витісняти білірубін з його місць зв'язування з сироватковим альбуміном, що створює ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у цих пацієнтів.
Якщо лідокаїн використовують як розчинник, перед виконанням внутрішньом'язової ін'єкції цефтриаксону необхідно переконатися у відсутності протипоказань до лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Див. також інструкцію для застосування лідокаїну, особливо розділ «Протипоказання».
Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, не слід вводити внутрішньовенно.
Дозування
Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку пацієнта і функції печінки та нирок.
Дози, наведені у таблицях нижче, є загальнорекомендованими дозами для цих показань. В особливо тяжких випадках слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг)
Загострення хронічного обструктивного захворювання легень Інтраабдомінальні інфекції Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит) Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин Інфекції кісток та суглобів Бактеріальний ендокардит Бактеріальний менінгіт
Доза цефтриаксону *
Частота введення**
Показання
1−2 г
Один раз на добу
Позагоспітальна пневмонія
2 г
Один раз на добу
Госпітальна пневмонія
2−4г
Один раз на добу
Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка з підозрою на бактеріальну інфекцію
* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
** При необхідності застосування доз вище ніж 2 г на добу можливе введення препарату двічі на добу (з інтервалом 12 годин).
Показання для дорослих і дітей віком від 12 років (≥ 50 кг), при яких необхідно дотримуватися окремих схем дозування:
Гострий середній отит
Цефтриаксон можна застосовувати у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози, яка становить 1−2 г. Деякі дані свідчать, що у випадках, коли стан пацієнта тяжкий, або попередня терапія виявилася неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при введенні внутрішньом'язово в дозі 1−2 г на добу протягом 3 днів.
Передопераційна профілактика інфекцій в ділянці хірургічного втручання
2 г у вигляді одноразової дози, що вводиться перед оперативним втручанням.
Гонорея
500 мг у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози.
Сифіліс
Як правило, рекомендовані дози становлять 500 мг − 1 г один раз на добу з підвищенням до 2 г один раз на добу протягом 10−14 днів при нейросифілісі. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, у тому числі нейросифілісі, грунтуються на обмеженій кількості даних. Призначаючи препарат, слід керуватися національними або місцевими настановами.
Дисемінований бореліоз Лайма (ранній [стадія II] і пізній [стадія III])
2 г один раз на добу протягом 14−21 дня. Рекомендована тривалість лікування може варіювати, при цьому слід керуватися національними або місцевими настановами.
Педіатрична популяція
Новонароджені, немовлята і діти віком від 15 днів до 12 років (