Форми Захворювання класифікують в залежності від декількох факторів – часового, швидкісного і статечного: за часом – вроджена (міксоматозна денегенарція, аномалії будови мітрального клапана, особливість будови хорд) і придбана (органічна – пов'язана зі змінами стулок клапана і неорганічна – не що з змінами будови клапана); за швидкістю розвитку – гостра і хронічна; по причині – органічна і функціональна, або відносна мітральна недостатність; за ступенем вираженості – мітральна недостатність 1 ступеня, 2 ступеня, 3 ступеня, 4 ступеня. Причини Вроджена недостатність мітрального клапана – явище досить часте. Вона розвивається у плода внаслідок впливу на організм майбутньої матері несприятливих факторів. Це можуть бути інфекція, рентгенівське або радіаційне опромінення, і т.д. Досить багато причин розвитку придбаної форми патології. Це, перш за все, ревматизм (тоді дивуються й інші клапани), інфекційний ендокардит, закрита травма серця, хірургічне лікування мітрального стенозу. Придбана функціональна або відносна форма захворювання – такими факторами ризику є гострий інфаркт міокарда, при якому відбувається ураження сосочкових м'язів, розрив хорд. До недостатності призводить і розширення фіброзного кільця, розташованого усередині верстат серця. Воно, в свою чергу, відбувається через міокардит, дилатаційні кардіоміопатії, збільшення лівого шлуночка внаслідок артеріальної гіпертензії, а також формування аневризми і порушення кровотоку, обумовленого стенозом або пухлиною. Cимптоми Яскравим симптомом мітральної недостатності є кашель. Він може супроводжуватися виділенням мокроти з вмістом в ній прожилок крові. Кашель з'являється у міру наростання застою крові в кровоносних судинах легенів. З тієї ж причини з'являється задишка. Про недостатності свідчить прискорене серцебиття, його завмирання або неритмічність. Відчуваються перевороти в лівій половині грудини. Хворий слабшає, працездатність знижується, що пояснюється порушеним розподілом крові в організмі. Шкірні покриви такого хворого характеризуються синюшностю (ціаноз), на щоках часто проявляється "мітральний рум'янець", який з'являється через порушеного збагачення крові киснем. Зліва від грудини через великі розмірів лівого шлуночка з'являється "серцевий горб". Жінки, що мають такий порок, переносять вагітність важче: ліве передсердя і лівий шлуночок погано справляються з великим обсягом циркулюючої крові. Внаслідок цього з'являється застій крові в судинах легенів, задишка, кашель, порушується ритм, що ще більше погіршує стан пацієнтки. Діагностика Для постановки діагнозу кардіолог вивчає скарги пацієнта – як давно той помітив задишку, серцебиття, кашель, з'ясовує, чим хворіла пацієнт і його близькі родичі. Проводиться огляд пацієнта – вивчається колір шкірних покривів. Проводиться аналіз сечі і крові, що дозволяють виявити запальні процеси і супутні захворювання. Та ж мета і у біохімічного, імунологічного аналізу крові. Також пацієнтові призначають ряд апаратних досліджень – електрокардіографія, коронарокардіографія. Лікування Лікування мітральної недостатності починається з лікування основного захворювання. У разі виявлення недостатності незначною або помірного ступеня спеціальна терапія не потрібна. Якщо діагностовано важкі ступеня мітральної недостатності, проводиться хірургічне лікування, при якому застосовується пластика, а в особливо складних випадках – протезування мітрального клапана. Недостатність трикуспідального клапана лікують хірургічним шляхом і виключно з використанням електричного насоса замість серця для перекачування крові. Пластичні операції показані при недостатності 2-3 ступеня з умовою, що виражених змін стулок мітрального клапана немає. Розрізняють три види пластичних операцій: кільцева аннулопластика - проводиться вшивання опорного кільця біля підстави стулок мітрального клапана; вкорочення хорд - сухожильних ниток, які кріплять папілярні м'язи до м'язів серця; часткове видалення задньої стулки клапана. Якщо виявлені грубі зміни стулок мітрального клапана, подклапанних структур або в разі неефективної пластики, вдаються до протезування. Для цього використовуються два різновиди протезів – біологічні та механічні. Біопротези виготовляють з аорти, відібраної у тварин. Такий метод протезування найчастіше застосовують для лікування недостатності мітрального клапана у жінок перед планованою вагітністю або у дітей. У всіх інших випадках використовують механічні клапани, які виробляють із спеціальних металевих сплавів. Після імплантації механічного протеза пацієнтам призначається постійна медикаментозна терапія непрямими антикоагулянтами, які перешкоджають згортання крові через блокування синтезу печінкою таких речовин. Якщо імплантований біологічний протез, терапія носить тимчасовий характер - від 1 до 3 місяців. Якщо проведена пластика клапана, необхідності в прийомі таких препаратів немає. Внаслідок хірургічного втручання може розвинутися ряд ускладнень. Можлива тромбоемболія, коли згусток крові закриває просвіт судини. Тромб утворюється в області операції – на швах, на стулках клапана. Найбільшу небезпеку становлять ішемічний інсульт і мезентеріальний тромбоз. У деяких випадках розвивається інфекційний ендокардит, атріовентрикулярна блокада, паравальвулярні фістули, відбувається тромбоз протеза. Іноді відбувається руйнування біологічного протеза. Тоді проводиться повторна операція. Ще одне поширене ускладнення – кальциноз біопротеза, внаслідок якого клапан ущільнюється, а його рухливість знижується. Є ряд станів, при яких хірургічне втручання не дасть результату або протипоказано. До них відносять необоротні супутні захворювання, через які найближчим часом людина помре, і важка серцева недостатність, яка не піддається медикаментозному лікуванню. У вагітних мітральна недостатність 2 ступеня, як і 1 ступеня, майже ніяк себе не проявляє: скарги, як правило, відсутні, ускладнень не буває і вона не становить загрози для життя. Якщо у вагітної виявили 3 або 4 ступінь захворювання на ранніх термінах, показано штучне переривання вагітності і подальша контрацепція. Повторна вагітність можлива лише після успішного хірургічного лікування. Медикаментозне лікування передбачає призначення діуретиків для виведення зайвої рідини з організму, інгібіторів для профілактики серцевої недостатності, нітратів (судинорозширювальну), препаратів калію для поліпшення стану серцевого м'яза, при миготливої аритмії – серцевих глікозидів, що підвищують силу серцевих скорочень. Ускладнення Такий порок серця загрожує багатьма порушеннями в роботі організму. Збивається серцевий ритм, що призводить до розвитку миготливої аритмії внаслідок порушення руху електричних імпульсів в серце. Можливий розвиток атріовентрікуляторної блокади, при якій ускладнюється просування електричного імпульсу від передсердь до шлуночків. Розвивається вторинний інфекційний ендокардит, при якому запалюється внутрішня оболонка серця і відбувається пошкодження його клапанів. Виникає серцева недостатність, при якій знижується сила серцевих скорочень, що призводить до недостатнього кровопостачання органів, виникає підвищений тиск в судинах легенів. Прогноз при даному діагнозі залежить від ступеня тяжкості основного захворювання, який став причиною вади серця, ступеня вираженості недостатності, стану м'язи серця (міокарда). При помірній недостатності пацієнт протягом декількох років здатний зберігати гарне самопочуття і працездатність. Мітральна недостатність 3 ступеня і 4 ступеня призводить до швидкого розвитку серцевої недостатності. Більше 5 років проживають 90%, більше 10 років - 80% пацієнтів. У вагітних наслідком недостатності може стати гестоз, загроза викидня, порушення розвитку плоду. Результат залежить від причини захворювання, наявності інших вад серця, ступеня порушення струму крові всередині серця. Профілактика Первинна профілактика, спрямована на попередження розвитку пороку, полягає в лікуванні вогнищ хронічної інфекції (карієс, тонзиліт ін.) Та недопущення хвороб, що призводять до дефекту клапана – ревматизму, інфекційного міокардиту та ін. Якщо вже є, то необхідно якомога раніше почати їх лікування. Універсальний засіб – загартовування з самого дитинства.