Імпотенція (Еректильна дисфункція)

Будова статевого члена включає в себе три тіла, два з яких є печеристими або кавернозними, а третє має губчасту будову. При ерекції спостерігається зростання припливу крові в область печеристих тіл, а зворотний потік крові стає більш обмеженим. Даний принцип кровообігу під час ерекції є причиною збільшення члена в розмірах і його твердості (ригідності).

Основою для забезпечення даного процесу є комплексна взаємодія нервових, судинних і гормональних чинників. Але спочатку процес починається внаслідок первинного імпульсу головного мозку, що виникає в результаті психічної активності людини.

З цієї причини фахівці розрізняють психогенний і рефлексогенний компоненти процесу ерекції. Рефлексогенна складова являє собою результат імпульсів в області геніталій. Психогенний компонент виникає внаслідок сигналів головного мозку, причиною яких є смакові, тактильні та візуальні відчуття, а також думки і фантазії сексуального характеру.

Еректильна дисфункція може бути розділена на три основні види – органічну імпотенцію, психологічну або психогенну, і змішану. 80% випадків імпотенції показують, що основа захворювання має органічну природу, бувши ускладнення соматичних хвороб людини.

Психогенні чинники стають причиною розвитку еректильної дисфункції в 10-20% випадків. У разі виникнення будь-якої форми даного автологічного процесу людина потребує допомоги медиків і психологів, тому лікування імпотенції – досить складний процес.

Причини

Поділ еректильної дисфункції на групи відбувається залежно від типу порушень механізму ерекції. Виходячи з цього критерію, виділяють органічну і психогенну дисфункцію. Імпотенція органічного характеру, в свою чергу, ділиться на судинну, гормональну і нейрогенну.

Психогенна еректильна дисфункція

Еректильна дисфункція в психогенній формі в більшій частині виникає у молодих людей на тлі високої напруженості відносин між партнерами, депресивного стану людини або інших відхилень психологічного характеру.

Гормональна еректильна дисфункція

Основою для розвитку гормональної форми імпотенції є порушені процеси співвідношень і синтезу гормонів статевої системи. Дана форма захворювання зустрічається рідше за інших, потенційно виліковна. Прояви гормональних порушень можуть бути виражені не тільки у вигляді дисфункції, а й змінами волосяного покриву, або зниженим лібідо.

Нейрогенна еректильна дисфункція

Причиною для виникнення та прогресування нейрогенной імпотенції є захворювання неврологічної групи, наприклад, нейропатії периферійного характеру, розсіяний склероз, травми спинного мозку. Також до розвитку даного захворювання можуть привести радикальні оперативні дії в області сечового міхура, прямої кишки, передміхурової залози, в результаті яких були пошкоджені нервові сплетення в області малого тазу.

Судинна еректильна дисфункція

Є найбільш поширеною. Причиною розвитку цієї форми хвороби вважається порушення процесів припливу і відтоку крові в області печеристих тіл статевого члена. Причинами виникнення ураження кровоносних судин можуть бути судинні патології, що виникають внаслідок віку, артеріальна гіпертензія, варикозне розширення вен, травми малого тазу і області промежини, атеросклероз.

Медикаментозна еректильна дисфункція

Також виділяють особливу форму імпотенції, яка отримала назву «медикаментозна еректильна дисфункція». Причиною виникнення цієї форми порушення ерекції вважається прийом різних ліків і медичних препаратів. Найбільша вірогідність розвитку захворювання виникає внаслідок прийому психотропних речовин або препаратів, які використовуються при лікуванні артеріальної гіпертензії.

Симптоми

Виділяють наступні симптоми і прояви еректильної дисфункції в психологічній формі

• протікання захворювання раптово;
• проблеми у взаєминах;
• виникнення ерекцій спонтанного характеру в нічний час доби;
• епізодичний характер проблем з потенцією;
• при усуненні зовнішньої причини ерекція відновлюється.

У більшості випадків у чоловіків, що мають проблеми з потенцією, імпотенція психогенного характеру виникає як результат психологічного стресу, виникаючи в певних ситуаціях. Напружений стан статевого члена в таких випадках зберігається до завершення статевого акту.

Еректильна дисфункція органічного характеру проявляється наступної симптоматичною картиною

• протікання захворювання починається поступово;
• в нічний час спонтанні ерекції не виникають;
• лібідо і еякуляція функціонують без відхилень;
• порушення ерекції носять систематичний характер.

Причиною цього виду дисфункції є захворювання, перенесене раніше або ж прийом лікарських препаратів. Органічна імпотенція відрізняється постійним і прогресуючим характером, можливістю різкого зникнення напруженого стану члена під час статевого акту.

Лікування

Лікування еректильної дисфункції починається з якісної діагностики, що вивчає повну картину медичного втручання і роботи організму в минулому.

Під час процесу лікування усувається причина порушень, що виникли, процесів ерекції, проводиться раціоналізація харчового раціону пацієнта, регулюється вживання алкоголю, фізичні навантаження на організм, проводиться боротьба з надлишковою вагою людини, якщо такий є.

Лікування імпотенції також має на увазі собою терапію поведінки людини, психотерапію. Також можуть застосовуватися медикаментозні препарати, що допомагають підвищити потенцію. У деяких випадках підвищення потенції може дозволяти використовувати методи вакуумного лікування і хірургічне втручання.

Сучасне лікування еректильної дисфункції за допомогою медикаментів використовує препарати групи інгібіторів ФДЕ5, що стимулюють підвищення потенції, а після 1996 року також є недопустимим використання препарату, який отримав популярність під назвою "Віагра".

Однак пацієнти, у яких хвороба протікає у важкій формі або ускладнена супутніми захворюваннями, можуть висловлювати невдоволення щодо застосовуваних методів лікування.

Виходом з цієї ситуації стає схвалений препарат групи інгібіторів, який називається "Тадалафіл", або ж "Сіаліс". Його застосування не знаходиться в зв'язаному стані з прийомами їжі або алкоголю, що дозволяє сексуальних відносин людини залишатися романтичними і спонтанними.