Дуоденіт

Механізми розвитку дуоденіту поки не вивчені. Зазвичай процес запалення розвивається під впливом дратівливих і факторів на захисні механізми гастродуоденальної зони.

Відповідно до характеру симптоматики хвороби виділяють гостру і хронічну форми дуоденіту. Гостра — зустрічається рідко і зазвичай супроводжується процесами запалення в шлунку або кишечнику. Хронічна форма ділитися на первинний і вторинний дуоденіт.

Первинний дуоденіт може розвиватися як результат раніше перенесеної гострої форми хвороби. Вторинний хронічний дуоденіт — це один із найбільш часто зустрічаючих патологій дванадцятипалої кишки. Даний тип дуоденіту розвивається як ускладнення на тлі певних хронічних патологій травної системи.

Причини

Процес запалення в дванадцятипалій кишці виникає у відповідь на дію факторів на слизову кишкового тракту, що стає причиною порушення взаємної рівноваги чинників агресії і захисту.

Фактори агресії — це комплекс чинників, що включає руйнівний вплив соляної кислоти і ферментів травлення, травми слизової оболонки і дванадцятипалої кишки. Фактори захисту — нормальний стан регенерації клітин, кровообіг слизової дванадцятипалої кишки.

Первинні дуоденіти можуть бути розглянуті як самостійне захворювання. Вони розвиваються після гострого дуоденіту або внаслідок чинників, які пошкоджують вплив на клітини слизової кишки.

До таких факторів можна віднести:

• огріхи в харчуванні (переважання в харчуванні жирної, смаженої, гострої їжі тощо);
• надмірне вживання алкоголю;
• надмірне вживання кави і чаю;
• куріння;
• отруєння;
• травматичне ушкодження стінки дванадцятипалої кишки стороннім тілом.

Вторинні дуоденіти — це ускладнення хронічних захворювань системи травлення. При будь-якому недугу ШКТ дванадцятипала кишка може бути залучена в патологічний процес, оскільки має тісний зв'язок з іншими органами травлення.

До них відносяться:

• виразка слизової органів травлення;
• гастрити з хронічним перебігом;
• хронічні патології підшлункової залози і жовчовивідних шляхів;
• захворювання шлунково-кишкового тракту, які асоціюються з хелікобактерною інфекцією;
• хронічний гепатит.

Хвороби окремих систем і органів також можуть спровокувати вторинний дуоденіт. Наприклад, це захворювання легенів, серця і судин, що стають причиною кисневого голодування клітин і тканин, або ж ниркова недостатність, яка порушує функцію виділення нирок, і виділення токсичних продуктів азотистого обміну проходить через слизову оболонку дванадцятипалої кишки. Також в розвитку захворювання грає не останню роль спадковість, тому нерідко дуоденіт у дітей може викликати синдром вегетативної дистонії та наявність алергії.

Симптоми

Симптоми дуоденіту залежать від форми захворювання і багато в чому розрізняються. Гостра форма зустрічається вкрай рідко і зазвичай поєднується з процесами запалення в шлунку або кишечнику. Гострий дуоденіт може мати різні види. Це катаральний дуоденіт, ерозивний дуоденіт, ерозивно-виразковий і флегмонозний. При гострому дуоденіті стан хворого суттєво і різко погіршується: з'являється біль і напруга в м'язах, лихоманка, можуть бути виражені симптоми інтоксикації, підвищується температура тіла, спостерігається блювота і нудота. Тут необхідне оперативне втручання, оскільки наслідки і ускладнення можуть бути дуже серйозними.

Що стосується хронічного дуоденіту, то варто відзначити такі його особливості, як різноманітні і неспецифічні симптоми, які можуть бути схожі з ознаками інших захворювань шлунково-кишкового тракту. Хронічний проксимальний дуоденіт може нерідко поєднуватися з виразкою, хронічним гастритом, ентеритом, хронічними хворобами жовчовивідних шляхів. Для кожної форми такого захворювання, як дуоденіт, ознаки можуть відрізнятися. Наприклад, при виразковій формі це сильний біль, який особливо відчувається в нічний час або на голодний шлунок. При гастритоподібній формі (рефлюкс дуоденіт) характерні проблеми травлення, біль після прийому їжі, нудота, блювота і інші неприємні симптоми, які також можна спостерігати при отруєнні.

Хронічні дуоденіти можуть протікати в змішаній формі, для них характерне поєднання різних симптомів, які властиві різним формам хвороби. Також існує прихована форма хронічного дуоденіту, що протікає безсимптомно.

Ускладненнями довгострокового хронічного дуоденіту можуть стати виразкова хвороба, кишкова кровотеча, перидуоденіт. Перидуоденіт — це запалення зовнішньої оболонки дванадцятипалої кишки, яке розвивається при поширенні процесу запалення зі слизової на зовнішні оболонки стінок дванадцятипалої кишки.

Перидуоденіт може проходити безсимптомно або проявлятися болем в епігастральній ділянці. Болі посилюються в разі фізичного навантаження, різкій зміні положення тулуба, порушення режиму сну і харчування. При наявності супутніх процесів запалення в жовчному міхурі, напади перидуоденіту нерідко нагадують гострі напади холециститу, тому визначити правильний діагноз може бути вельми проблематично.

Діагностика

Діагностика дуоденіту проводиться лікарем-гастроентерологом або терапевтом. Для підтвердження діагнозу проводитися такі інструментальні дослідження як рН-метрія (визначення кислотно-лужного балансу певних ділянок шлунково-кишкового тракту), фіброгастродуоденоскопія з біопсією (дослідження шлунково-кишкового тракту за допомогою ендоскопічної трубки, обладнаної відеокамерою з подальшим взяттям шматочка тканини на аналіз) і антродуоденальна манометрія (вимірювання тиску та оцінка моторики шлунково-кишкового тракту).

Лікування

У разі катарального і ерозивно-виразкового гострого дуоденіту можливо самовиліковування через кілька днів, однак, в деяких випадках захворювання може стати хронічним. Поверхневий дуоденіт передбачає лікарняний режим і голодування протягом 1-2 днів. З третього дня відбувається перехід на дієтичне харчування. При зневодненні призначається рясне пиття, в разі блювоти — сольові розчини. Може бути показаний прийом антибіотиків і оперативне лікування. При такій хворобі, як дуоденіт, симптоми і лікування тісно пов'язані, оскільки перші визначають хід терапії.

При такій формі, як хронічний дуоденіт, лікування розробляється в залежності від його стадії і клінічного варіанту перебігу хвороби, а також наявності інших захворювань шлунково-кишкового тракту. Медикаментозне лікування дуоденіту включає в себе антацидні, антисекреторні препарати, а також прокінетики в разі порушень дуоденальної прохідності.

Якщо лікар призначив вам препарати для лікування дуоденіту, Ви можете їх знайти і забронювати на нашому сайті у вкладці Аптека.

При атрофічному процесі в кишці і згасанні її секреторної функції застосовується замісна терапія, фітотерапія. У разі нейровегетативних розладів використовуються транквілізатори і седативні препарати, якщо є тривожно-депресивний синдром, то можуть бути показані антидепресанти. При хронічній дуоденальній непрохідності необхідно оперативне лікування дуоденіту. Грає роль корекція способу життя і харчування хворого. Дієта при дуоденіті призначається залежно від особливостей перебігу хвороби.

При комплексній терапії хронічних дуоденітів використовується фізіотерапевтичне лікування, яке надає знеболюючий і протизапальний ефект і допомагає нормалізувати моторно-евакуаторну функцію шлунково-кишкового тракту. Найефективнішими вважаються комплекси, які включають в себе поєднання апаратних методів фізіотерапії, бальнеотерапії і лікування мінеральними водами. При неврастенічному синдромі корисні методики електросну. Хворим, які схильні до загострень, показано лікування брудом, аплікації парафіну і озокериту.