Лакунарна ангіна

Поверхня піднебінних мигдалин пронизана заглибленнями, які називаються лакуни. Вони мають широкі розгалуження в тіло лімфоїдної тканини. Лакунарна ангіна або лакунарний тонзиліт — це гострий запальний процес, що розвивається в лакунах.

---

Дане захворювання частіше трапляється у дітей і підлітків, в той же час у дорослих воно зазвичай розвивається як загострення тліючої інфекції. Після 50 років ймовірність захворіти на лакунарну ангіну знижується. Діагностується ця хвороба круглий рік, але максимальне число захворілих припадає на проміжок з жовтня по січень. Симптоми і лікування лакунарной ангіни у дорослих і дітей можуть мати деякі відмінності.

Причини лакунарної ангіни

Зараження може відбутися з їжею, при вдиханні повітря і в результаті побутового контакту. Викликають первинну ангіну стафілококи, стрептококи, грибки, віруси. Вторинна лакунарна ангіна у дорослих і дітей може розвинутися як результат туберкульозу, скарлатини або іншої інфекції, якщо її наслідком є ​​патологічні процеси, що охоплюють область піднебінних мигдалин разом з оточуючою їх тканиною. Серед факторів, що сприяють розвитку захворювання, слід виділити:

• парадонтоз і карієс;
• запальні процеси в рото- і носоглотці;
• переохолодження;
• несприятливі екологічні умови;
• постійну втому.

Причини лакунарної ангіни хронічного характеру — це постійне подразнення слизових тютюновим димом, часте вживання алкоголю, а також дихання ротом (таке явище розвивається, наприклад, при гаймориті). У дітей хвороба стає хронічною при неефективному лікуванні гострого процесу.

Симптоми лакунарної ангіни

Патогенез даного захворювання характеризується швидким розвитком. У повному обсязі ознаки патології проявляються протягом доби. Температура при цьому може піднятися до фебрильного значення, тобто до 38-39 градусів, або до піритичного рівня (39-41 градусів). Лакунарна ангіна без температури — досить рідкісне явище.

При такому захворюванні, як лакунарна ангіна, симптоми можуть бути неспецифічними, в їх числі — слабкість, головний біль, безсоння, відсутність апетиту, стомлюваність. Можливі больові відчуття не тільки в горлі при ковтанні, а й в суглобах щелепі, а також в м'язах.

На тлі досить вираженої блідості носогубного трикутника відзначається гіперемія щік. Можливий лімфаденіт, тобто запалення лімфовузлів в області щелепи і шиї, а також тахікардія (частота серцевих скорочень, що перевищує норму).

Діагностика лакунарної ангіни

Щоб виявити захворювання, отоларинголог оглядає ротову порожнину. Лакунарна ангіна буде діагностована, якщо при проведенні фарингоскопії лікар відзначить запалення мигдалин, гнійний наліт, гіпертермію м'якого піднебіння, скупчення гною в лакунах.

Бактеріологічні дослідження дозволяють виявити присутність різних мікроорганізмів. Зазвичай це золотистий стафілокок, гемолітичний стафілокок і бета гемолітичний стрептокок групи А. Що стосується вірусів, то при лакунарній ангіні найчастіше виявляються аденовіруси, цитомегаловіруси і вірус герпесу.

Відмінності лакунарної і фолікулярної ангіни

Якщо ангіна фолікулярна, то на поверхні мигдалин присутні білувато-жовтий наліт або нагноєні бульбашки. При розтині фолікула в навколомигдаликову клітковину є ризик розвитку паратонзиллярного абсцесу.

Лакунарна ангіна характеризується світло-жовтим нальотом в гирлах лакун. Він складається з лейкоцитів і відірваних частинок епітелію. Нерідко утворюється зливний наліт, який покриває мигдалини, але за межі їх поверхні не виходить. Він знімається легко, поверхні, що кровоточить, в результаті цього не залишається.

При цих відмінностях ангіна лакунарна і фолікулярна характеризується дуже схожими симптомами. Також їх тривалість в більшості випадків однакова. В середньому фолікулярна ангіна триває стільки, скільки і лакунарна — від 5 до 7 днів.

Лікування лакунарної ангіни

Необхідність в госпіталізації визначається на основі даних про важкість патогенезу. При лікуванні вдома потрібно дотримуватися постільного режиму, обмежувати контакти, пити багато рідини і вживати теплу протерту їжу. При відсутності ефекту консервативного лікування і труднощів дихання може знадобитися хірургічне видалення мигдалин.

При такому захворюванні, як лакунарна ангіна, потрібно не тільки лікувати симптоми, але і приділяти увагу адекватному ситуації харчуванню. З раціону хворої людини слід виключити свіже молоко. В іншому випадку молочні бактерії, затримуючись на слизовій оболонці, сприяють розмноженню патогенних організмів. В крайньому випадку після вживання молока потрібно кілька разів прополоскати горло. З пиття найкраще вживати теплу мінеральну воду, що не містить газу, слабо заварений чай, можливо, з додаванням меду.

У разі мікробної етіології захворювання показана антибактеріальна терапія. При такій хворобі, як лакунарна ангіна, лікування у дорослих частіше проводиться за допомогою антибіотиків, рідше призначаються сульфаніламідні засоби. Правильний підбір препаратів забезпечить:

• знищення збудника;
• попередження побічних ефектів при супутніх патологіях;
• дотримання балансу між ефективністю і безпекою ліків.

При ЛОР-інфекціях медикаментами першого вибору є антибіотики-пеніциліни. Також часто призначаються цефалоспорини, макроліди, фторхінолони.

При високій температурі потрібно лікувати лакунарну ангіну, застосовуючи такі жарознижувальні, як парацетамол або нурофен. З антигістамінних препаратів, що сприяють зменшенню набряку мигдалини, зазвичай призначаються цетрин або супрастин.

Місцеве лікування полягає у використанні полоскань, змазування глотки розчином Люголя, застосуванні інгаляторів і таблеток для розсмоктування. Коли температура нормалізується, можна використовувати горілчані компреси в області шиї.

При такому захворюванні, як лакунарна ангіна, фахівець повинен оцінити симптоми і призначити відповідне лікування. Прийом будь-яких препаратів без консультації з фахівцем неприпустимий.

Після призначення лікарем відповідної терапії, наявність ліків в аптеках Києва можна перевірити на нашому порталі, а також зробити на них замовлення онлайн.

Хірургічне втручання

Вилікувати захворювання можна відсмоктуванням гною. Робиться це за допомогою апарату «Тонзілор».

Якщо ефекту немає, може бути призначена лакунотомія. При цьому резекція оточуючих мигдалини тканин виробляється порожнинних методом або лазером. В результаті гнійний вміст виходить, а тканини, зростаючись, не дають гною накопичуватися в лакунах знову.

Тонзилектомія — метод хірургічного втручання, що передбачає видалення мигдалин. Це крайній захід, на який йдуть, коли допомогти хворому іншими способами не вдається.

Лакунарна ангіна у дітей

Якщо лікування запізніле або неадекватне, лакунарна ангіна у дітей може викликати болі в животі, нудоту, біль під час ковтання з іррадіацією в вухо, розлад шлунка, задуха, судоми, кон'юнктивіт. Триматися такий стан може приблизно три дні.

Лакунарна ангіна для дітей небезпечна тим, що здатна спровокувати виникнення помилкового крупа. Причиною явища стає набряклість в області мигдалин, через яку дихальні шляхи перекриваються. Дитина при цьому задихається, його шкірні покриви синіють.

Неправильне лікування антибіотиками лакунарної ангіни у дітей може призвести до інвалідності або смерті. Будь-які ліки призначається з урахуванням віку і ваги дитини.

Ускладнення лакунарної ангіни

При тяжкому перебігу лакунарна ангіна у дітей і дорослих може спровокувати різного роду ускладнення. Найпоширеніші з ранніх ускладнень:

• ларингіт;
• сепсис або менінгіт при потраплянні інфекції в кров;
• залучення органів середостіння в запальний процес.

У числі можливих пізніх ускладнень — міокардит, перикардит, панкардіт, гостра ревматична лихоманка, пієлонефрит, геморагічний васкуліт. Запобігти їх можна при своєчасному зверненні за медичною допомогою.

Профілактика лакунарної ангіни

Вакцинації для запобігання цьому захворюванню немає. Профілактичні заходи носять неспецифічний характер і включають:

• санацію вогнищ інфекції;
• лікування хвороб, які призводять до утруднення носового дихання;
• зміцнення імунної системи;
• використання медичної маски в разі, якщо хтось в родині вже захворів.

Рекомендується відмовитися від замороженої та охолодженої їжі. Також бажано підтримувати достатню фізичну активність, наприклад, привчити себе до щоденної ранкової пробіжки.