діюча речовина: антитромбін ІІІ;
1 мл містить 50 МО антитромбіну III;
1 флакон містить 500 МО (70 – 100) мг або 1000 МО (140 – 200) мг антитромбіну ІІІ;
допоміжні речовини: натрію хлорид, альбумін стабілізований(100 мг (500 МО) або 200 мг (1000 МО), що містить ацетилтриптофан, кислоту каприлову.
Розчинник: вода для ін’єкцій.
Пацієнтам з вродженим дефіцитом антитромбіну ІІІ для :
а) профілактики тромбозу глибоких вен і тромбоемболії у ситуаціях клінічного ризику (особливо при хірургічних втручаннях або у перинатальний період), у поєднанні з гепарином, якщо він призначається;
б) попередження прогресування тромбозу глибоких вен і тромбоемболії разом із гепарином, за показанням.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин або до залишків речовин, що застосовувалися у виробничому процесі.
Лікування слід розпочинати під наглядом лікаря, який має досвід лікування пацієнтів із дефіцитом антитромбіну.
Спосіб застосування
Порошок розводять в стерильній воді для ін’єкцій.
Після розведення Атенатив можна змішувати з ізотонічним розчином хлориду натрію (9 мг/мл) і/або ізотонічним розчином глюкози (50 мг/мл) в скляних інфузійних флаконах, а також пластикових контейнерах.
Атенатив не можна використовувати після дати закінчення терміну придатності, зазначеної на упаковці.
Зазвичай розчин прозорий або злегка опалесцентний. Не можна використовувати розчини за наявності помутніння або такі, що містять осад.
Препарат розчиняється протягом не більше 5 хвилин. Після розчинення препарат слід використати якомога швидше, протягом 12 годин.
Будь-який невикористаний розчин потрібно утилізувати.
Будь-який невикористаний препарат або відходи слід утилізувати відповідно до вимог місцевих.
Препарат слід вводять внутрішньовенно.
Швидкість інфузії для дорослих не повинна перевищувати 300 МО/хв.
Дані відсутні.
Дані, отримані в результаті клінічних досліджень і систематичних оглядів, щодо застосування антитромбіну III для лікування недоношених новонароджених за неухваленим показанням респіраторного дистрес-синдрому новонароджених (IRDS) дають підставу для припущення підвищеного ризику внутрішньочерепної кровотечі та смертності за відсутності продемонстрованого сприятливого ефекту (впливу).