Вульвовагініт

Збудниками вульвовагініту можуть бути інфекції різної етіології, тому існує кілька типів захворювання.

Кандидозний вульвовагініт (молочниця)

Захворювання викликається стрімким зростанням дріжджових грибів Candida Albicans. Ще точно не виявлено, що викликає надмірний ріст цього мікроорганізму. Але відомо, що прийом антибіотиків може погубити нормальну мікрофлору піхви, в результаті – починається стрімке розмноження Candida. Венеричним захворюванням кандидозний вульвовагініт не рахується. Найпоширеніший вид вульвовагініту – за даними статистики близько 75% жінок стикалися з цією проблемою.

Симптоми

• постійні «сирні» білясті виділення, які не залежать від менструального циклу;
• хворобливі відчуття при статевому контакті;
• наявність свербежу, печіння і незвичайного запаху, які виражаються інтенсивніше після статевого акту.

Трихомоніаз

Венеричне захворювання, зараження яким відбувається статевим шляхом, і викликається збудником – вагінальною трихомонадою (Trichomonas vaginalis). Трихомоніаз складаєте 15-20% захворювань з усіх типів вульвовагініту. Іноді хвороба протікає безсимптомно, але довгий хронічний перебіг збільшує ризик розвитку ускладнення.

Симптоми

• неприємний «рибний» запах і свербіж;
• виділення зеленувато-жовті, консистенція – гнійна, піниста;
• сильні болі при сечовипусканні і під час статевого контакту.

Гарднерельоз або бактеріальний вульвовагініт

Основною причиною гарднерельозу є порушення балансу мікрофлори піхви в результаті збільшення числа бактерій Gardnerella Vaginalis з одночасним зменшенням кількості лактобактерій. Бактеріальний вульвовагініт не є венеричним захворюванням, хоча і може бути придбаний статевим шляхом.

Симптоми

• вагінальний «рибний» затхлий запах, який посилюється в критичні дні;
• липкі біло-сіруваті виділення, сметаноподібні, іноді пінисті;
• свербіж, збільшується після менструації або статевого акту.

Причини

• механічні пошкодження, білизна з синтетики і тісні джинси;
• інфекції бактеріального, грибкового і вірусного характеру;
• алергічні реакції і прийом антибіотиків, що знижують імунітет;
• вікові зміни організму під час менопаузи, коли знижується вироблення естрогену, слизова піхви стоншується і стає сухішою;
• часте спринцювання або недотримання гігієни;
• захворювання шлунка і кишечника, гострики.

Іноді захворювання виникає відразу з кількох причин одночасно.

Ускладнення

• хронічний вульвовагініт у дітей може спровокувати синехії – зрощення малих статевих губ, і спайки, що призведе в зрілому віці до проблем в інтимному житті;
• в дитячому віці може виникнути зрощення входу в піхву – атрезія цервікального каналу, і як наслідок – безпліддя в майбутньому.
• у жінок з хронічним перебігом хвороби додаткової неприємністю стає цистит, а колір вульви стає червоно-коричневим.
• захворювання може призвести до крауроза – дистрофічні ураження вульви з розростанням сполучної тканини. Крауроз – хвороба, на тлі якої може виникнути рак.

Діагностика

При будь-яких неприємних проявах в жіночій статевій сфері потрібно звертатися до гінеколога. Дослідження мазка вагінальних виділень на бак-посів дасть можливість виявити патогенні мікроорганізми. Тільки лікар-гінеколог зможе поставити точний діагноз, грунтуючись на результатах огляду і даних лабораторних аналізів. Ці дослідження необхідні, так як симптоми вульвовагініту можуть бути подібними з симптомами деяких видів венеричних захворювань.

Лікування

Якщо поставлений діагноз вульвовагініт – лікування повинно бути комплексним:

• протимікробні і протигрибкові препарати призначають в першу чергу;
• разом з антибактеріальними препаратами повинні прийматися полівітаміни, препарати для зміцнення імунної системи і гепатопротектори;
• для запобігання дисбактеріозу необхідно приймати лінекс, кисломолочні продукти з ацидофільними бактеріями, хілак-форте, біфідумбактерин;
• в перші 10 днів проводиться зрошення піхви розчином перекису водню, а також місцево застосовуються антибіотики або протигрибкові препарати у вигляді свічок і мазей;
• використовуються сучасні додаткові методи лікування у вигляді лазерної терапії і фотофорез.

Через два-три тижні після проходження курсу лікування повинно бути проведено контрольне лабораторне дослідження мазка і бактеріологічного посіву.