Термічні та хімічні опіки

Причини

Класифікація опіків здійснюється в залежності від різних факторів - площі і глибини ураження, ступеня ураження, фази перебігу процесу і т.д.

Залежно від впливу того чи іншого чинника виділяють термічні і хімічні опіки, електричні та променеві. Безпосередньо термічні опіки виникають при впливі пара або окропу, а хімічні - розплавленого металу, полум'я, кислоти, луги, солей металів. При цьому опіки лугом набагато небезпечніше, ніж ті, що викликані кислотами, так як кислоти не проникають в глибокі тканини, а луг здатна утворювати студнеобразний некроз тканин. Тому до лікування хімічних опіків необхідно підходити ретельно, звертаючи увагу при цьому на ступінь ураження тканин організму. Електричні опіки виникають через ураження електричним струмом, а променеві - при іонізуючому або ультрафіолетовому випромінюванні.

Залежно від причини виникнення опіків виділяють різні ступені ураження і характер перебігу опіків. Але зазвичай спостерігається руйнування епітеліальних клітин і коагуляція білка.

Зазвичай зустрічаються опіки поверхневого типу, якщо вони становлять близько 10-12% поверхні покриву, то протікають з помірною симптоматикою. Але можуть мати місце і великі поразки, які порушують діяльність органів і систем, вони можуть характеризувати, як опікова хвороба, розвиток якої супроводжується опіковим шоком. При цьому підвищене руйнування білків знижує захисні функції організму і може призводити до накопичення токсинів. Також при опіковій хворобі може спостерігатися порушення роботи шлунково-кишкового тракту, зниження фізичної активності, порушення працездатності серцево-судинної системи і нирок. Тобто опікова хвороба може ускладнювати стан хворого супутніми захворюваннями.

Опіки у дітей

Опіки у дітей характеризуються швидким загоєнням, оскільки дитячий організм здатний швидко відновлювати клітини. Однак неправильне надання першого ступеня може привести до появи рубців. Способи надання допомоги дітям не мають відмінностей від лікування дорослих. Але є деякі опіки, при яких потрібно обов'язково звернутися до лікаря - це може бути опік в області паху або на згинах суглобів, а також опіки на обличчі другогої або більшого ступеня.

Симптоми

Залежно від ступеня ураження шкіри розрізняють кілька ступенів ураження:

• I. Опік епідермального характеру, який самостійно заживає через кілька днів. При цьому опіку уражається тільки епідерміс, а уражена поверхня червоніє і пече, в деяких випадках спостерігається припухлість. Ознаки зазвичай зникають через пару днів і не залишають шрамів.
• II. Дермальний опік поверхневого характеру, який заживає протягом двох тижнів. Уражається не тільки перший шар шкіри, але і другий - дерма. Поверхня, де з'явився опік, швидко червоніє, на ній з'являються пухирі. Застосовуються препарати місцевого призначення, а якщо площа ураження більше 10%, то при цьому ступені опіки лікують в стаціонарних умовах.
• III. Дермальний опік глибокого характеру, загоєння якого є тривалим етапом, тому що при такому опіку спостерігається ураження і підшкірної жирової клітковини. Біль при таких опіках досить істотна. Часто можуть утворюватися довго-незаживляючі рубцеві виразки, відновлення яких зазвичай супроводжується шкірною пластикою. А іноді можливі і випадки пересадки шкіри. Лікування опіків здійснюється тільки в стаціонарі.
• IV. Субфасціальний опік - загоєння проходить тривалий час під наглядом лікаря в стаціонарі. Цей опік характеризується пошкодженням всієї структури шкіри аж до м'язів і кісток. Опік глибокий і супроводжується не тільки характерним болем, але і шоком. При цьому ступені здійснюється відділення некротичних тканин шляхом хірургічного втручання. Подальше лікування може полягати в шкірній пластиці. До того ж, якщо вчасно не надати допомогу при таких опіках, то можлива інтоксикація організму, так як в кров можуть потрапляти деякі частинки з рани. Зазвичай такі опіки виникають при пожежі або впливі електричним струмом. Долікарська допомога при цьому ступені опіків малоефективна.

Фази перебігу ранового процесу можуть бути різноманітними і залежать від характеру ураження, але умовно класифікують на три фази. Перша - це період запалення, на якій здійснюються біохімічні та патофізіологічні процеси, спрямовані на відновлення загиблих тканин. Друга - це період регенерації, що полягає в появі новоствореної тканини. Третя - період епітелізації рани

Діагностика

Ступінь опіку, глибина і площа ураження визначається фахівцем в області комбустіології (галузь хірургії, що вивчає опікові поразки) при особистому огляді пацієнта.

Лікування

Після опіку важлива своєчасна допомога, особливо при глибоких і великих ураженнях. Якщо опік шкіри можна обробити самостійно, то звернення в лікарню необов'язково. Але в разі серйозного глибокого опіку необхідно накласти спеціальну пов'язку і негайно звернутися до лікаря. У стаціонарі проводять первинну обробку опіків антисептичними розчинами (мірамістин, Діоксизоль, хлоргексидин) і подальше призначення методів лікування.

Лікування термічних опіків першого ступеня можна здійснювати і в домашніх умовах - охолодити уражену ділянку, обробити 30% спиртом і місцевоанестезуючими засобами (Офлокаїн, Луан, Діоксизоль). При необхідності звернутися за консультацією лікаря.

Негайну допомогу потрібно надавати при таких типах опіків:

• від контакту з електричним зарядом;
• від радіації або впливу ультрафіолетового випромінювання;
• від хімічного контакту.

Для того, щоб запобігти подальшому розвитку опіку і прискорити стадію одужання, проводиться інтенсивна терапія, заснована на:

• захисті від інфікування і пригніченні росту мікрофлори;
• відновленні мікроциркуляції з метою збереження тканин;
• стимуляції процесів регенерації;
• при необхідності - оперативному відновленні шкірного покриву.

Допомога при опіках зазвичай заснована на застосуванні лікарських засобів місцевого застосування у вигляді рідких, твердих форм і аерозолів. Часто застосовують антисептичні, гіпертонічні, колоїдні, які містять хлор розчини або аерозолі-розчини, піноутворюючі спреї, мазі, креми, пасти, гелі. Методика сучасного лікування залежить від фази ранової течії.

Якщо у людини виникають опіки, лікування просто необхідно. І при наданні першої допомоги необхідно застосовувати розчини антисептиків (Бетадин, Вокадин, Діоксізольд-Дарниця, Димексид та інші). Також часто застосовують пінні препарати в аерозолях, мазі на гідрофільній основі та накладають зверху пов'язку, щоб уникнути попадання інфекції. Однак категорично не можна накладати лід, так як це може викликати обмороження пошкоджених шарів шкіри. Також не можна мазати поранену шкіру маслами або кремами, не призначеними для цього. Порушувати цілісність ураженої шкіри і розкривати пухирі також не варто - це може привести до зараження інфекцією.

Препарати для лікування опіків

Як оптимальний варіант можна вибрати комбінований тип мазі на гідрофільній основі: Левосин, Офлокаїн-Дарниця, Нітацін-Дарниця, Мірамістин-Дарниця та інші. Вони хороші тим, що перев'язки можна здійснювати раз на добу. При цьому пов'язки не прилипають до уражених ділянок і не сприяють пересихання тканин. Також плюсом є і те, що при їх знятті поверхню з раною менш травмується і кровоточить.

Погіршують загоєння препарати на жировій основі, що мають у складі вазелін або ланонін, через які затримується відторгнення некрозу, відтік гнійного ексудату і рана герметизується.

Високу ефективність при загоєнні ран мають аерозолі (Пантенол, Лівіан, Олазоль), особливо, коли має місце сонячний опік. З їх допомогою зручно розпорошувати невелика кількість лікарського препарату на уражену ділянку, так як це зовсім безболісно і не травмує шкіру. Парникового ефекту з застосуванням аерозолів не спостерігається, так як теплообмін з навколишнім середовищем здійснюється нормальним чином. Тільки ось лікування з їхньою допомогою досить дороге.