Шизофренія

Шизофренія — це група психічних розладів з хронічним перебігом, спільною рисою для яких є поступова зміна особистості (шизофренічний дефект) і втрата єдності психічних процесів (мислення, емоцій та ін.). Основним проявом захворювання є наростаючий розвиток у пацієнта з шизофренією замкнутості, соціальної відгородженості, емоційної відчуженості, роз'єднаності мислення та інших психічних процесів, які називаються в загальному негативної або мінус — симптоматикою.

Увага!

Тут ви зможете вибрати лікаря, що займається лікуванням Шизофренія Якщо ви не впевнені в діагнозі, запишіться на прийом до терапевта або лікаря загальної практики для уточнення діагнозу.

Статті на тему Шизофренія:

Причини

Симптоми

Діагностика

Лікування

У той же час розвиток вищеописаних порушень психіки нерозривно пов'язане з виникненням вторинних, продуктивних розладів психіки, які не є специфічними саме для шизофренії. Наприклад: загальмованість або збудження, підвищений настрій, марення, галюцинації, потьмарення свідомості. 

  • Класифікація

Класифікації шизофренії в залежності від прогнозу на одужання і характеру симптоматики (Еміль Крепелін)

  • параноїдна шизофренія; 
  • гебефренія; 
  • кататонічна шизофренія; 
  • хронічна (резидуальна) шизофренія.

Класифікація шизофренії в залежності від типу перебігу хвороби

  • безперервна; 
  • періодична (рекуррентная); 
  • шубообразна (нападоподібно-прогредиентна)

Причини

Існує кілька теорій, що пояснюють виникнення шизофренії, які, втім, не є взаємовиключними . 

Біологічна теорія

Біологічна теорія розвитку шизофренії передбачає її залежність від функціональних порушень в дофамінергіческім нейронної системі головного мозку «дофаминовая гіпотеза». Дана теорія підтверджується тим, що речовини стимулюють активність дофамінових рецепторів можуть призвести до шізоподобним проявам, тоді як дія нейролептиків, препаратів, що призначаються для лікування шизофренії, засноване на пригніченні цих рецепторів. 

Доказом неточності даної теорії є то, що нові препарати для лікування шизофренії мають інший механізм дії, і не впливають на дофамінові рецептори. Тому ведуться дослідження у вивченні ролі інших рецепторів, крім дофамінових, які можуть мати значення у виникненні шизофренії.

Генетична теорія

Абсолютно доведеною є роль спадковості в розвитку хвороби. Так у людини, у якого один з батьків хворий шизофренії, ймовірність її розвитку дорівнює 12%, а в разі, якщо обоє батьків страждають від хвороби, цей показник дорівнює 40%. 

У монозиготних близнюків ймовірність розвитку хвороби у другого близнюка дорівнює 40-60%. До того ж, навіть якщо близнюки росли в різних сім'ях, виховувалися в різних умовах і піддавалися впливу різних факторів середовища, ймовірність розвитку хвороби залишалася тією ж.

Теорія факторів середовища

Досить вагомою є теорія про вплив факторів середовища, згідно з якою, на розвиток шизофренії, ймовірно, впливають вірусні інфекції, перенесені в ранньому дитинстві або в період внутрішньоутробного розвитку, а також родові травми і ускладнення під час пологів. 

Неврологічна теорія

Також існує неврологічна теорія хвороби, в згоді з якою причиною захворювання є недостатнє дозрівання головного мозку, особливо медіальної і скроневої частки, яке обумовлено дією факторів середовища і генетичною схильністю. 

Перераховані теорії є не єдиними, існують ще інші психічні, неврологічні і сенсорні теорії, в якійсь мірі пояснюють розвиток шизофренії або шизофреноподібних розладів. 

Провокуючим фактором для виникнення гострого нападу шизофренії в більшості випадків стає екзогенний стрес як негативного характеру (звільнення з роботи, розлучення і т.д.), так і позитивного (підвищення на посаді та ін.). 

Симптоми

Симптоми шизофренії відрізняються подвійністю, тобто на початку захворювання переважає стан збудження, яке змінюється прогресуючої загальмованістю і апатією. Тому всі симптоми, характерні для шизофренії, поділяють на дві групи: позитивні і негативні (або мінус симптоми). 

Позитивні симптоми

Позитивні симптоми схильні до прогресії при надмірному збудженні нервової системи і їх можна усунути за допомогою препаратів нейролептичного дії.До позитивних симптомів шизофренії відносяться: 

  • зменшення контакту з реальністю, що проявляється стиранням кордонів між суб'єктивними відчуттями пацієнта і зовнішнім світом. Даний стан проявляється розладом почуття володіння власними думками, тобто пацієнт вважає, що його думки йому не належать, а були вкладені в його голову кимось стороннім. Також пацієнт може вважати, що на його почуття, спонукання і руху впливають інші люди, що називають "ідеєю впливу". Досить часто у пацієнтів виникає марення "відібрання думок", коли їм починає здаватися, що хтось вкрав їх думки з голови. Всі перераховані маячні стану відносять до дезинтегративное маячних ідей; 
  • галюцинації, серед яких переважають слухові, а саме "луна-думки", коли хворому здається, що він чує свої думки з боку, вимовними вголос, або коли хворому здається, що він чує висловлювання про себе від оточуючих людей і предметів - слухові галюцинації в третій особі; 
  • порушення мислення й мови, яке проявляється незв'язної, розпушеному промовою, в якій переважають манірність, раптові переходи, вживання придуманих слів - "неологізмів" ; 
  • марення різного типу, який виникає сам по собі (первинний марення) або на тлі галюцинацій (вторинний марення), наприклад, коли пацієнт пояснює відбуваються речі дією якогось випромінювання, що він Наполеон, Христос і т.д .; 
  • порушення емоційного контролю, в результаті чого у пацієнта бувають спалахи гніву або вибуховий сміх, що виникають без причини (інкогруентни ефект).

Негативні симптоми

негативні симптоми (мінус-симптоми) при шизофренії проявляються зниженням вольової активності хворого, що призводить до повної апатії і млявості. Дані симптоми формують апатії-абулічними синдром, який є основою шизофренічного дефекту особистості. До негативних симптомів відносяться: 

  • бідність мови, яка проявляється мізерністю спонтанної мови, лаконічними відповідями на питання, що є проявом втрати багатства і складності мислення; 
  • сповільненість мислення і рухів аж до впадання пацієнта в стан ступору, коли хворий може тижнями і навіть місяцями лежати в позі ембріона, не реагуючи на оточуючих і інші зовнішні подразники. Також для пацієнтів з шизофренією характерна «воскова гнучкість», коли пацієнти можуть тривалий час перебувати в одній позі, наприклад, лежати з піднятою на подушці головою; 
  • емоційна уплощенность, яка проявляється мізерністю міміки і притуплення емоційних реакцій;
  • абулія (позбавлення волі) - стан, що виявляє нездатністю пацієнта змусити себе працювати або, хоча б, піклується про себе. Хворі можуть нічого не робити, не стежити за власною гігієною, відмовлятися приймати їжу і т.д.

Параноїдна шизофренія

є найпоширенішим типом шизофренії. Для пацієнтів з даним типом шизофренії характерна наявність стійких маячних ідей, особливо персекуторного (пацієнтові здається, що йому хочуть заподіяти або заподіюють шкоду), слухові, смакові, нюхові і зорові галюцинації, сексуальні та інші тілесні відчуття.Дана форма шизофренії призводить до незначної зміни особистості, будучи однією з найбільш сприятливих, так як хворий може жити вдома самостійно. 

Гебефренічна шизофренія

Навпаки, вважається однією з найбільш несприятливих форм хвороби і , як правило, починається в дитячому або підлітковому віці. Дана форма шизофренії проявляється вираженим розладом мислення, швидкоплинним маренням і галюцинаціями, проявом неадекватних емоцій, придуркуватих поведінкою, гримасничанье, манірністю, безпричинним сміхом. У пацієнтів спостерігається дезорганізовані мислення, безладна і безладна мова. При даному типі шизофренії відбувається швидкий розвиток мінус-симптоматики, пацієнти, найчастіше, знаходяться на постійному лікуванні в стаціонарі. 

Кататонічна шизофренія

Ознаки шизофренії кататонического типу, на відміну від інших форм , проявляються вираженими порушеннями не тільки психіки, але і моторики. Пацієнти впадають в ступор, їм властиво застигання в різних позах, кататонічна м'язова ригідність, воскова гнучкість, збудження і негативізм (негативне ставлення до всього), змінювані автоматичної підвладністю. Досить часто у пацієнтів зустрічаються яскраві зорові галюцинації і сноподобной стану. 

Хронічна шизофренія

Відрізняється від інших типів затяжним перебігом і поступовим наростанням негативної симптоматики, яка, врешті-решт, призводить до важкої інвалідизації пацієнта. Дана форма шизофренії протікає безперервно і починається, зазвичай, в дитячому або юнацькому віці.

Рекуррентна  шизофренія

Найчастіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків, і починається у віці 25-35 років. Дана форма захворювання протікає з яскраво вираженими нападами і, так званими, світлими проміжками (ремісіями). Кількість нападів варіюється від одного-двох за всю історію хвороби до щорічних погіршень. У жінок напади зазвичай наступають перед початком менструацій, а на 2-3-й день відбувається поліпшення стану. 

Шубобразна форма

Шизофрении характеризується наростанням зміни особистості від нападу до нападу, причому початкові зміни особистості передують першому приступу, починаючись, як правило, ще в дитинстві. Після закінчення нападу окремі симптоми розладу залишаються, тоді як при реккурентно шизофренії вони повністю зникають.

Діагностика

Діагностика шизофренії заснована на проведенні психосоціальних і біологічних досліджень. Психосоціальні дослідження включають в себе ретельний збір і вивчення анамнезу пацієнта за допомогою його близьких або інших джерел інформації, для того щоб встановити можливу схильність, провокуючі фактори і характер поведінки пацієнта. Іншою складовою психосоціальної діагностики є вивчення та оцінка домашньої обстановки, в якій проживає пацієнт, характеру взаємовідносин в сім'ї і виразності їх емоційного спілкування. 

Обов'язковими біологічними дослідженнями при шизофренії є, по-перше, лабораторний тест на вживання амфетаміну, а також різні інструментальні та лабораторні дослідження, які призначаються за показаннями для виключення будь-якого органічного ураження головного мозку: електроенцефалографія, комп'ютерна томографія аксіальна, люмбальна пункція. 

Диференціальну діагностику проводять на підставі даних досліджень , а також наявності у пацієнта одного або більше з перерахованих позитивних і негативних симптомів протягом більше одного місяця (тест на шизофренію). Для постановки діагнозу лікар виключає маніакальний стан і симптоматичне шізофреноподобное стан, яке може бути викликане такими захворюваннями як скронева епілепсія, пухлина головного мозку, хорея Гентингтона. Також виключають вживання таких наркотиків як амфетамін, канабіс, лізергінова кислоти, мескалін, галюциногенні гриби.

Лікування

У гострій стадії, стадії нападу, терапію шизофренії в психіатричній клініці або відділенні лікарні, на постійному або денному стаціонарі. В умовах стаціонару проводять необхідні дослідження і лікарську терапію з швидким підвищенням дози препаратів до необхідного рівня. 

Основними препаратами, застосовуваними при гострому нападі, є нейролептики (хлорпромазин, тріфтазін, тизерцин) в дозі, яка пригнічує психічну симптоматику, але не викликає седацию. Також важливою умовою для лікування пацієнта є створення для них комфортною обстановки, в якій вони могли б вести нормальне життя, яка виключає стреси і провокуючі фактори. 

Тривале лікування шизофренії полягає в прийомі ін'єкційних нейролептиків тривалої дії: модитен -депо, флуфеназин, флупентиксол і т.д., так як вони вводяться раз в 2-4 тижні, завдяки своєму тривалого дії. При виникненні ознак вторинного паркінсонізму призначається циклодол. При наявності негативної симптоматики призначають антидепресанти (амітриптилін). 

У разі якщо пацієнт з шизофренією не реагує на лікування нейролептиками, вдаються до призначення клозапіну, а якщо лікарська терапія не діє, можливими варіантами лікування є инсулинокоматозная і електросудорожна терапії. Так инсулинокоматозная терапія заснована на введенні в організм пацієнта інсуліну до настання гіпоглікемічної коми і подальшого виведення з цього стану. Електросудомна терапія застосовується для терапії пацієнтів з затяжними депресивними станами, при наявності суїцидальних думок і спроб.