Лямбліоз

Найбільш часто лямбліоз спостерігається у дітей, зазвичай у віці 1-4 років. 

Види

Перебіг лямбліозу буває гострий і хронічний. У першому випадку характерні абдомінальний ідиспепсичний синдром, а в другому  — рецидивуючий перебіг. 

Причини

Лямбліоз передається фекально-оральним шляхом через воду, грунт, харчові продукти (особливо через овочі, ягоди, фрукти), брудні руки і об'єкти побуту. Джерелом інвазії найчастіше є людина. 

Симптоми

Діти страждають кишкової формою лямбліозу, а у підлітків і дорослих спостерігається ураження підшлункової залози і жовчного міхура.

Симптоми гострого лямбліозу: 

• нудота, здуття кишечника, бурчання; 
• сильні болі в районі пупка або верхній частині живота; 
• проноси (кал з жировими включеннями, які спливають на поверхню); 
• підвищення температури; 
• шкірні висипання; 
• поганий апетит.

Симптоми зникають через кілька тижнів самостійно, після чого захворювання перетікає в хронічну форму.

Симптоми хронічного лямбліозу: 

• диспепсичні прояви (чергування проносів і запорів, нудота, наліт на язиці жовтого кольору, здуття, зниження апетиту); 
• помірні болі навколо пупка і біль в області правого підребер'я, що підсилюється під час прийому жирної їжі; 
• алергічні прояви (риніт, свербіж шкіри, дерматити, висипання, бронхіальна астма); 
• нерівномірний колір шкіри, сильна блідість шкіри, випадання волосся, ураження шкіри навколо губ; 
• дратівливість, швидка стомлюваність, головний біль та біль у районі серця. 

Іноді лямбліоз протікає без симптомів, а виявляється під час діагностики іншого захворювання.

Ускладнення

Найчастіше ускладнення при лямбліозі — дисбактеріоз, а також іноді спостерігається збільшення печінки (у дорослих). Механічне пошкодження стінки кишечника призводить до змін у складі його мікрофлори (з'являються не характерні для нормальної мікрофлори кишечника мікроорганізми), розвитку дискінезії жовчовивідних шляхів (порушення тонусу, а також рухової функції), підшлункової залози і дванадцятипалої кишки, зниження всмоктування поживних речовин, вітамінів і т. д. 

Діагностика 

Найбільш доступним методом діагностики лямбліозу вважається копрологическое дослідження, але при цьому дослідженні не завжди виявляються цисти в калі. Більш достовірним способом є серологічна діагностика (антитіла в крові можуть бути помічені через 2-4 тижні після того, як відбулося зараження) і дослідження дуоденального вмісту за допомогою ФГДС (фиброгастродуоденоскопии). Високоефективним методом діагностики для визначення антитіл до лямблій вважається ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція), так як даний аналіз дозволяє виявити ДНК лямблій в крові і біопсії з тонкого кишечника. 

Лікування

Лікування лямбліозу потрібно проводити поетапно. 

Перший етап (1-2 тижні) включає в себе дієту, завдяки якій відбувається погіршення процесу розмноження лямблій (овочі, каші, сухофрукти, варене м'ясо, сир, кефір), ферментотерапію і прийом жовчогінних препаратів. Лікар призначає ентеросорбенти і антигістамінні препарати, які також потрібно приймати під час другого і третього етапу лікування.

Під час другого етапу лікар призначає протівопаразитне терапію спеціальними препаратами, які впливають на найпростіших лямблій. 

Під час третього етапу (2-3 тижні), як і раніше потрібно дотримуватися дієти, а також вживати полівітамінні комплекси і рослинні адаптогени для того, щоб скорегувати імунну відповідь. Пребіотики, пробіотики і ферментні препарати необхідно приймати для лікування дисбіозу кишечника. 

Профілактика

Щоб убезпечити себе і сім'ю від лямбліозу, потрібно боротися з мухами, що поширюють дане захворювання, ретельно мити овочі, фрукти, ягоди та зелень. Не слід пити воду з відкритих водойм, а воду з крана потрібно обов'язково кип'ятити.