Хвороба котячих подряпин (Феліноз)

У разі потрапляння інфекції в організм людини відбувається запалення регіонарних лімфатичних вузлів, яке супроводжується лихоманкою та інтоксикацією, а також утворенням первинного афекту саме в тому місці, де сталося проникнення збудника.

Хвороба котячих подряпин у дітей зустрічається та діагностується набагато частіше, ніж у дорослих. У медичній практиці не доведено можливості передачі цієї інфекції від хворої людини здоровому. Рівень захворюваності залишається стабільним протягом усього року. Трохи більший сплеск фіксується восени-взимку. Пов'язано це з тим, що гризуни селяться ближче до людського житла.

Причини

Бактерія-збудник потрапляє в людський організм через шкіру, подряпану тваринами, слизові оболонки, у поодиноких випадках – через кон'юнктиву, дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт.

Через кілька діб на пошкодженому місці виникає щільна папула, в частині випадків – покритий виразками скоринкою. З місця ушкодження ліфмогенними шляхами бактерія надходить у регіонарні лімфатичні вузли. Тут відбувається активне розмноження збудника із виділенням токсину. Внаслідок цього розвивається аденіт – запалення лімфатичних вузлів.

Без адекватної терапії можливий прорив лімфатичного бар'єру, що призведе до ураження ЦНС, печінки, селезінки, інших органів та систем. Зміни виявляють у лімфатичних вузлах, які лежать у безпосередній близькості від місця потрапляння інфекції. Ураженим може бути як один лімфатичний вузол, так і ціла їх група.

Інфіковані лімфатичні вузли збільшуються у розмірах, вони помірно щільні та спаяні один з одним. При розтині спостерігаються тканини темно-червоного кольору, однорідні чи з вкрапленнями ділянок некрозу, розплавлення, залежить від стадії процесу. Згодом мікроабсцеси можуть поширюватися на весь вузол, а також навколишню клітковину. В результаті утворюється запальний конгломерат, який згодом розплавляється. При тяжких формах захворювання гранулематозний процес відбувається і в інших органах – головному мозку, легенях, печінці, кістках та інших органах, що спричиняє розвиток таких небезпечних захворювань як енцефаліт, гепатит, остеомієліт тощо.

Симптоми

Інкубаційний період триває від 10 до 30 діб, рідше – 2 місяці. Доброякісний лімфоретикульоз, як називають захворювання, починається гостро. Симптоми хвороби котячої подряпини: різко підвищується температура тіла до 38-39 ° С, спостерігається легке нездужання, відбувається збільшення регіонарного лімфатичного вузла або групи лімфовузлів.

Більше інших схильні до інфікування лімфатичні вузли в області пахв, шиї, рідше – паху, стегна, під щелепою.

Іноді аденіт локалізується у незвичайних місцях – перед вушною раковиною, під чи над ключицею.

Величина уражених лімфатичних вузлів досягає розмірів курячого яйця, рідше – апельсина. Вони малорухливі та болючі на дотик. Хворобу котячих подряпин розпізнають саме щодо збільшення лімфатичних вузлів.

Аденіт на початковій стадії захворювання нерідко буває єдиним симптомом, але на піку захворювання у більшості пацієнтів відзначається лихоманка, м'язові та головні болі, погіршення апетиту. У частині випадків виникає дисфункція кишечника, шкірні висипання, що нагадують кір або скарлатину. Важливо, що лімфаденіт з'являється набагато пізніше первинного афекту, і останній у піку захворювання може бути відсутнім.

Зустрічаються атипові форми захворювання – ангіозна, залізисто-очна, абдомінальна, церебральна, легенева тощо. Клінічні прояви відповідають осередку поразки – енцефаліт, пневмонія, ангіна, мезаденит та ін.

Хвороба протікає 3 та більше місяця. У ряді випадків виникають рецидиви із повторним нагноєнням.

Діагностика

Захворювання діагностують за первинним афектом, який виявляють на місці укусу чи подряпин тварини, наявності виражених симптомів, зміни складу крові.

Для підтвердження діагнозу беруть внутрішньошкірну пробу. За наявності збудника вона буде позитивною на 3-5 день від початку захворювання і навіть після багатьох років.

Лікування

В рамках лікування хвороби котячої подряпини хворий отримує головним чином симптоматичне лікування.

Неускладнені форми захворювання лікують протягом 10-14 днів еритроміцином (по 0,5 г 4 рази на добу), доксициліном (0,1 г 2 рази на добу), ципрофлоксацином (по 0,5 г 2 рази на добу). Альтернативно можуть застосовуватись тетрациклін, азитроміцин, офлоксацин, хлорамфенікол. Однак, далеко не завжди ці препарати показують свою ефективність.

Разом призначають симптоматичні засоби, антигістамінні препарати, вітаміни. Також можуть застосовуватись нестероїдні протизапальні препарати – вольтарен, індометацин.

На ділянку інфікованих лімфатичних вузлів застосовують методи фізіотерапії – діатермію, УВЧ. У особливо тяжких випадках призначають короткий курс (до 7 днів) кортикостероїдів. У разі нагноєння гній видаляють із розм'якшеного лімфатичного вузла шляхом розрізу або пункції.

При своєчасній та адекватній терапії прогноз лікування сприятливий. Відбувається поступове одужання пацієнта та склерозування ураженого лімфовузла.

Профілактика

На сьогоднішній день не розроблено методів специфічної профілактики від цього захворювання. Головні заходи безпеки – намагатися уникати укусів та подряпин кішок.