Склад:

діюча речовина: дексаметазону натрію фосфат;

1 мл розчину містить дексаметазону натрію фосфату у перерахуванні на дексаметазону фосфат –   4 мг;

допоміжні речовини: динатрію едетат, натрію цитрат, креатинін, 1 М розчин натрію гідроксиду, вода для ін’єкцій.

Показання.

Системне застосування

- Набряк мозку, спричинений пухлиною мозку, нейрохірургічними втручаннями, абсцесом мозку, бактеріальним менінгітом.

- Політравматичний шок/профілактика посттравматичної шокової легені.

- Тяжкий гострий напад астми.

- Парентеральне початкове лікування гострих тяжких поширених шкірних захворювань, таких як еритродермія, вульгарна пухирчатка, гострі екземи.

- Парентеральне початкове лікування аутоімунних захворювань, таких як системний червоний вовчак (зокрема, вісцеральна форма).

- Активний ревматоїдний артрит з тяжким прогресуючим перебігом, наприклад, форми, що супроводжуються швидкою деструкцією та/або позасуглобовими проявами.

- Важкі інфекційні захворювання з токсичними станами (наприклад туберкульоз, тиф, бруцельоз), тільки при одночасній антиінфекційній терапії.

- Паліативна терапія злоякісних пухлин.

- Профілактика і терапія післяопераційного або індукованого цитостатиками блювання у рамках схем антиеметичної терапії.

Місцеве застосування

- Внутрішньосуглобові ін’єкції: персистуюче запалення в одному або декількох суглобах після загального лікування хронічних запальних захворювань суглобів, синовіїти при артрозі, гострі форми плечолопаткового періартриту.

- Інфільтраційна терапія (суворо за показаннями): небактеріальний тендовагініт і бурсит, періартропатії, інсерційні тендопатії.

- Офтальмологія: субкон’юнктивальне застосування при неінфекційних кератокон’юнктивітах, склериті (за винятком некротизуючого склериту), передньому і інтермедіарному увеїті.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних.

Внутрішньосуглобова ін’єкція протипоказана при:

- інфекції у суглобі, який підлягає лікуванню, або у безпосередній близькості від нього;

- бактеріальних артритах;

- нестабільності суглоба, який підлягає лікуванню;

- схильності до кровотеч (спонтанних або пов’язаних із прийомом антикоагулянтів);

- навколосуглобовій кальцифікації;

- аваскулярному некрозі кістки;

- розриві зв’язок;

- суглобі Шарко.

Забороняється інфільтрація без відповідної додаткової терапії при інфекціях у ділянці застосування, а також забороняється субкон’юнктивальне застосування при захворюваннях очей вірусної, бактеріальної або грибкової природи, при ушкодженнях і виразкових процесах рогівки.

Спосіб застосування та дози.

Дозування.

Розмір дозування залежить від виду та ступеня тяжкості захворювання, а також від індивідуальної реакції пацієнта на терапію. В основному застосовують відносно високі початкові дози, які мають бути істотно вищими при гострих захворюваннях, з перебігом у тяжкій формі, ніж при хронічних захворюваннях.

Системне застосування:

- набряк мозку: залежно від причини та ступеня тяжкості початкова доза становить 8–10 мг (до  80 мг) внутрішньовенно (в/в), потім 16–24 мг (до 48 мг) на добу з розподілом на 3–4 (6) разові дози в/в упродовж 4–8 днів. При опроміненні, а також при консервативній терапії неоперабельних пухлин мозку можливо виникнення потреби у більш довгостроковому прийомі менших доз дексаметазону.

- Набряк мозку внаслідок бактерійного менінгіту: 0,15 мг/кг маси тіла кожні 6 годин упродовж 4 днів, для дітей – 0,4 мг/кг маси тіла кожні 12 годин упродовж 2 днів; починаючи до першого прийому антибіотиків.

- Посттравматичний шок/профілактика посттравматичної шокової легені: первинна доза         40–100 мг (дітям 40 мг) в/в, повтор дози через 12 годин або кожні 6 годин по 16–40 мг упродовж 2-3 днів.

- Анафілактичний шок: спочатку в/в введення епінефрину (адреналіну), після цього 40–100 мг (дітям 40 мг) дексаметазону в/в, у разі необхідності повторити.

- Гострий напад астми тяжкого ступеня. Дорослі: невідкладна ін’єкція 8–20 мг в/в, у разі необхідності повторні ін’єкції по 8 мг кожні 4 години. Діти: 0,15–0,3 мг/кг маси тіла в/в або перорально у відповідній формі, або 1,2 мг/кг маси тіла болюсно, потім 0,3 мг/кг маси тіла кожні 4–6 годин. Додатково можна застосовувати амінофілин та секретолітичні засоби.

- Гострі форми шкірних захворювань: залежно від виду та тяжкості захворювання добові дози становлять 8–40 мг в/в, в окремих випадках до 100 мг. Подальше лікування – шляхом переведення на пероральні форми з поступовим зниженням дозування.