Часті печія та кислий присмак у роті: що відбувається зі шлунком

Печія та кислий присмак у роті часто виникають після їжі, особливо якщо людина переїла або невдовзі після вечері лягла. Іноді це просто епізодичний рефлюкс, який минає самостійно. Але якщо постійна печія повторюється регулярно, а кислота або їжа часто повертаються в горло, це може бути ознакою гастроезофагеальної рефлюксної хвороби — ГЕРХ.

Причина зазвичай не в тому, що шлунок виробляє «занадто багато кислоти». Проблема часто пов’язана з роботою нижнього стравохідного сфінктера — клапана між стравоходом і шлунком, який має не дозволяти вмісту шлунка рухатися назад.

Що таке рефлюкс і чому виникає печія

Гастроезофагеальний рефлюкс — це закидання вмісту шлунка назад у стравохід. Разом із їжею туди може потрапляти шлункова кислота. Шлунок має захисний шар, який допомагає йому витримувати дію кислоти. Стравохід такого захисту не має, тому кислота подразнює його слизову. Саме це може спричиняти характерне печіння за грудиною — печію.

У нормі нижній стравохідний сфінктер відкривається, коли їжа проходить у шлунок, а потім закривається. Якщо він занадто часто розслабляється або недостатньо щільно змикається, вміст шлунка може повертатися вгору. Поодинокий рефлюкс трапляється у багатьох людей і не обов’язково означає захворювання. Якщо ж симптоми повторюються регулярно протягом тривалого часу, йдеться вже про можливу ГЕРХ.

Які симптоми можуть супроводжувати рефлюкс

Найхарактерніший симптом — печіння за грудиною, яке може підніматися від верхньої частини живота до горла. Але печія — не єдиний прояв рефлюксу. Також можуть виникати:

• кислий або гіркуватий присмак у роті;
• відчуття, що кислота чи їжа повертаються в горло;
• відрижка;
• нудота;
• біль або дискомфорт у грудях;
• відчуття клубка в горлі;
• біль або утруднення під час ковтання;
• хронічний кашель;
• осиплість голосу;
• подразнення або біль у горлі.

Тому кислий присмак у роті після їжі або в положенні лежачи може бути наслідком того, що шлунковий вміст піднімається в стравохід і навіть до горла.

Чому печія посилюється після їжі

Печія після їжі — один із найпоширеніших варіантів перебігу рефлюксу. Особливо часто симптоми виникають після великої або жирної їжі. Великі порції сильніше розтягують шлунок, а жирна їжа довше перетравлюється. Якщо після цього швидко лягти, закиданню вмісту шлунка в стравохід легше відбутися.

Печію також можуть провокувати або посилювати:

• шоколад;
• кава;
• алкоголь;
• м'ята;
• часник;
• цибуля;
• жирні та дуже великі порції їжі;
• деякі кислі або гострі продукти.

При цьому немає універсального списку продуктів, які однаково викликають рефлюкс у всіх. Важливіше звертати увагу на власні тригери та не виключати з раціону продукти без причини.

Положення тіла теж має значення

Печія часто посилюється, коли людина лягає або нахиляється вперед. У положенні лежачи шлунковому вмісту простіше переміщатися вгору, особливо якщо перед цим була велика вечеря.

Саме тому при рефлюксі важливо:

• не лягати одразу після їжі;
• вечеряти щонайменше за 2–3 години до сну;
• не переїдати ввечері;
• за можливості підняти верхню частину тіла під час сну;
• уникати тісного одягу, який додатково тисне на живіт.

Якщо симптоми виникають переважно вночі, підняття узголів’я приблизно на 15–20 см може зменшити закидання кислоти.

Чому печія може бути постійною

Якщо постійно пече за грудиною або печія виникає регулярно, причиною може бути ГЕРХ.

Ризик рефлюксу підвищують:

• надлишкова маса тіла;
• вагітність;
• куріння;
• грижа стравохідного отвору діафрагми;
• деякі захворювання травної системи;
• певні лікарські препарати.

При надлишковій масі тіла та під час вагітності підвищується тиск у черевній порожнині, що може сприяти закиданню вмісту шлунка в стравохід.

При грижі стравохідного отвору діафрагми частина шлунка зміщується вгору через отвір у діафрагмі, що також може порушувати нормальну роботу сфінктера.

Ліки теж можуть провокувати рефлюкс

Деякі препарати здатні розслабляти нижній стравохідний сфінктер або посилювати симптоми рефлюксу.

Серед них можуть бути:

• деякі препарати від підвищеного тиску, зокрема блокатори кальцієвих каналів;
• окремі антидепресанти;
• нестероїдні протизапальні препарати;
• деякі заспокійливі та седативні засоби;
• окремі препарати для лікування астми.

Якщо печія почалася після призначення нового препарату або стала значно сильнішою після зміни лікування, варто повідомити про це лікаря.

Не слід самостійно скасовувати призначені ліки — лікар може оцінити можливий зв’язок і за потреби змінити схему лікування.

Чи справді проблема у «підвищеній кислотності»

Не завжди. При рефлюксі основна проблема полягає в тому, що вміст шлунка потрапляє туди, де його не має бути, — у стравохід і, іноді, вище до горла. Саме тому препарати, які зменшують вироблення кислоти, можуть добре контролювати симптоми, але причина самого закидання може залишатися.

У деяких людей печіння навіть не пов’язане безпосередньо з надлишком кислоти. Схожі симптоми можуть виникати при запаленні стравоходу, його підвищеній чутливості або інших станах.

Чим небезпечний тривалий рефлюкс

Епізодична печія зазвичай не призводить до пошкодження стравоходу. Але якщо рефлюкс повторюється часто й триває довго, кислота може постійно подразнювати слизову.

Можливі ускладнення:

• езофагіт — запалення слизової стравоходу;
• виразки та пошкодження слизової;
• рубцеве звуження стравоходу, через яке стає важко ковтати;
• стравохід Барретта — зміна клітин слизової, яка виникає після тривалого впливу кислоти та вважається фактором ризику раку стравоходу;
• симптоми з боку горла та голосових зв’язок;
• кашель і проблеми з диханням.

Тому постійна печія — це не той симптом, який варто роками просто приглушувати самостійно.

Коли потрібна гастроскопія

Гастроскопія, або езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС), потрібна не кожній людині з печією. У багатьох випадках лікар може запідозрити ГЕРХ за характерними симптомами та анамнезом і спочатку призначити лікування без інструментального обстеження.

Гастроскопію можуть рекомендувати, якщо:

• симптоми не минають попри лікування та зміни способу життя;
• печія стала частою або хронічною;
• є труднощі чи біль під час ковтання;
• виникає постійне блювання;
• є незрозуміле схуднення або втрата апетиту;
• є ознаки кровотечі з травного тракту;
• лікар підозрює ускладнення ГЕРХ;
• потрібно виключити іншу причину симптомів.

Під час гастроскопії лікар оглядає стравохід, шлунок і початковий відділ тонкої кишки. За потреби можна взяти невеликий зразок тканини для дослідження.

Якщо гастроскопія не дає відповіді, а симптоми зберігаються, лікар може призначити інші дослідження, наприклад добовий моніторинг кислотності в стравоході або манометрію.

Червоні прапорці: коли печія може бути не просто рефлюксом

Є симптоми, з якими не варто відкладати звернення по медичну допомогу. Особливо важливо звернутися до лікаря, якщо печія супроводжується:

• утрудненим або болючим ковтанням;
• постійним блюванням;
• блюванням із кров’ю або масами, схожими на кавову гущу;
• чорним дьогтеподібним випорожненням;
• незрозумілим схудненням;
• втратою апетиту;
• постійним або сильним болем.

А якщо біль у грудях сильний, стискаючий або супроводжується задишкою, холодним потом, слабкістю чи болем, що віддає в руку, спину, шию або щелепу, не варто автоматично списувати його на печію — потрібна невідкладна медична оцінка.

Що можна зробити, якщо печія виникає час від часу

При епізодичному рефлюксі можуть допомогти прості зміни:

• їсти меншими порціями;
• не лягати протягом 2–3 годин після їжі;
• визначити власні продукти-тригери;
• не переїдати ввечері;
• обмежити алкоголь;
• не курити;
• підтримувати здорову для себе масу тіла;
• уникати тісного одягу;
• підняти узголів’я, якщо печія виникає вночі.

Для короткочасного полегшення симптомів можуть застосовуватися безрецептурні антациди або альгінати. Якщо препарати потрібні регулярно, краще обговорити це з лікарем, а не постійно лікувати печію самостійно.

Якщо постійно пече за грудиною, симптоми повторюються щотижня, виникають уночі або не минають після змін харчування та способу життя, варто звернутися до гастроентеролога. За певних симптомів може знадобитися гастроскопія, щоб перевірити стан стравоходу та виключити ускладнення або інші захворювання.